Re: цензії

Книжка Джорджа Буша-молодшого підкупила мене своєю щирістю. Може, про це не багато хто знає, але одним із ключових його рішень у житті - кинути пити. «Питання було простим. «Ти можеш пригадати останній день, коли ти випивав?», - запитала Лора своїм тихим, заспокійливим голосом....», - ость так починаються 500-сторінкові мемуари Буша-молодшого. У них є все - і спогади про дитинство, і розповідь про батьків, і оповідь про веселу юність. І, звісно ж, опис подій часів президентства - війни, 11 вересня 2001 року, і багато сумних та трагічних подій останнього десятиліття.

Знаю, що у більшості українців запам´ятався образ недолугого Джорджа Буша-молодшого. Але, гадаю, після прочитання думка про нього може змінитися. Саме завдяки щирим оповідям героя.

Джордж В. Буш. Ключові рішення. К.: Брайт Стар Паблішинг, 2012. - 512 с.

Рецензія Євгена Магди

Амелі Нотомб. «Синя борода»

Сучасну бельгійську письменницю Амелі Нотомб вважають зіркою європейської літератури. Уся дія її роману «Синя борода» відбувається у паризькому будинку іспанця дон Елеміріо Нібаль-і-Мількар, котрий називає себе нащадком іспанської знаті. Вірніше - діє відбувається у кількох кімнатах. Цей пан заради розваги здає кімнату молодим жінкам. Недорого. Але з умовою: не заходити до одного із помешкань будинку. Але жінки, звісно ж, порушують. І безслідно зникають. За винятком героїні роману - Сатурніни.

Не буду переповідати сюжет. Скажу лише, що Амелі Нотомб вдається не лише зберегти інтригу практично «не виходячи» із будинку, але й філігранно виписати численні діалоги дона із Сатурніною.

Насамкінець скажу: герой гине. Глупо, як і його жертви.

Амели Нотомб. Синяя борода. М.: Иностранка, 2013. - 257 с.

Тарас Антипович. «Хронос»

Цей роман побачив світ 2011 року. Утім, вважаю, що це - один із найцікавіших та найкращих українських романів останні 5 років.

Роман про час і про те, який цей час крадуть у героїв книги за допомогою спеціальних приборів - хрономатів. Дія розгортається у майбутньому - у 2040 році, коли люди починають полювати на час.

Насправді час (а не гроші, діаманти, нерухомість та ін.) і є тим найціннішим, що є у людини. Це те, що нині ми самі бездумно втрачаємо, це те, що в нас безбожно крадуть без усіляких там хрономатів. Утім, фінал мені не сподобався. Хоча це - на любителя.

Тарас Антипович. Хронос. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. - 200 с.

Рецензія на "Хронос"

Юрко Позаяк. «Шедеври»

Одразу скажу: людям, у яких відсутнє почуття гумору, брати цю книжку до рук не рекомендую. Не рекомендується ця книжка й тим, хто критично ставиться до присутності нецезурної лексики у художніх творах. Хоча Юрко Позаяк - віртуозний стиліст, з-під пера якого навіть найбрутальніші слова звучатимуть як мелодія.

Розповідати про поезію Позаяка дуже важко. Її треба читати. Або слухати у виконанні автора. Можу сказати лише одне: тексти цього поета ось вже чверть століття цитує не одне покоління. Наприклад, ось такі рядки:

Слоника замучили

Кляті москалі

Похилився хоботом

Слоник до землі

«Прощавай же Україно,

Ти ж мій рідний краю!

Безневинно молоденький

Слоник умирає!

Гей! Гей!

У «Шедеврах» Позаяка є «Слоника замучили кляті москалі..», і «Алкохоку», і лімерики. А ще - переклади Ремона Рено, Симо Мраовича, Льюїса Керролла. Вся збірка - суцільні шедеври. І це - без іронії. Правда.

Юрко Позаяк. Шедеври. К.: В.І.М.А, 2013. - 240 с.

Леонід Сорока. «Кишеньковий дракон»

Художниця Марися Рудська любить малювати динозавриків та дракончиків. Півтора роки тому у столичному Музеї книги та друкарства вона влаштувала персональну виставку. Головними героями115 робіт були казкові динозаврики. Частина із них перекочували до книжки Леоніда Сороки «Кишеньковий дракон». Перекладену Іваном Андрусяком із російської збірочку віршів для дітей важко було б уявити без яскравих ілюстрації Марисі. Як і ілюстрації Рудської без такого віршика:

Кишеньковий жив дракон,

Їв він кашу з молоком.

А одна його довбешка

Хліб жувала тишком-нишком.

Є і в другої секрети:

Закурила сигарету.

Та до неї третя:

- Гей!

Приклад не бери з людей!

Хай же і довбешка знає,

Що куріння убиває».

«Кишеньковий дракон» Сороки - книжка іронічна, утім, доброзичлива. Вашій малечі має сподобатись.