Re: цензії

18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
10.12.2024|Ігор Зіньчук
Свобода не має ціни
01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Головна\Події\Презентації

Події

22.02.2009|18:43|Віктор Біловодський, Харків

Ешелони поезії

21 лютого затишна зала харківської арт-кав’ярні «Агата» на деякий час обернулася на таке собі поетичне депо. Дивна метаморфоза відбулася лишень завдяки одному поетові. Колишній червонофірівець, мисливець на оленів і мандрівник рівноденням ― Ростислав Мельників ― потішив харківських любителів поезії текстами зі своєї допоки ще не виданої збірки «Поїзди моєї республіки».

На поетичних платформах «Агати» цього вечора зібралися лишень свої ― добрі друзі Ростислава, його колишні студенти, а також шанувальники. Проте «лишень свої» геть не означає, що в «Агаті» було не людно. До слова, для самого поета це було вдвічі приємніше, адже його останній сольний виступ відбувся ні мало, ні багато, а дев’ять років тому.

Щодо майбутньої книги, то вона складатиметься з нових поезій, а також вибраних текстів, які раніше увійшли до двох збірок ― «Полювання на оленя» та «Подорож рівноденням». Безперервний майже сорокахвилинний поетичний сет від Мельниківа публіка проковтнула на одному диханні. Це й не дивно, адже сходи, пошукай-но зараз поета, який би так вправно версифікував, відточуючи в своїх текстах кожен звук і кожне слово. Переважна більшість текстів, що пролунали цього вечора в «Агаті», були римованими. Проте не в класичному сенсі ― відчуття рими створювалося завдяки грі зі звуками, алітераціям, ритмізацї та звукопису. Згодьтеся, дволі незвична тенденція, зважаючи на палку любов сучасників до верлібра. Але тим, хто захоче закинути Мельниківу певну старомодність, автор має, що відповісти. Більшість нових поезій ― це все ж таки верлібри, а за манерою виконання Мельників зможе поставити на місце будь-кого зі слемерів. Чолого лишень варта декламація «Енцикліки» ― пісеньки на захист канадійських ведмедів, виконана в стилі, близькому до хіп-хопа. Ця поезія пролунала настільки жорстко, що один із друзів автора, канадський ст’юдент, не втримався, вдягнув на голову свого хіп-хоперського капюшона й став похитуватися в такт декламації. Одним словом, Мельників зробив потужний камбек і обіцявся більше на довго не зникати. Та й навряд чи в нього вийде кудись зникнути, бо друзі й шанувальники, схоже, вже добряче за ним скучили, тож далеко його не відпустять.



Додаткові матеріали

04.11.2008|13:32|Події
Ростислав Мельників: «Андрухович і Забужко цілком заслужили, щоби асоціюватись із літературним олімпійством»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери