Вибори президента вже зовсім близько. Соціологічні служби малюють все дивовижніші рейтинги, громадські активісти відчайдушно записують ролики із закликом не ігнорувати голосування, митці не стримуються і відверто демонструють свої політичні вподобання.Ми ж вирішили підійти до питання з холодним розумом – і проаналізували програми усіх 39 претендентів на найвищий державний пост.

Зокрема, з’ясували, хто із кандидатів приділив увагу у своїй передвиборчій програмі питанням книговидання і культури загалом, а хто не знайшов для них місця у своїх передвиборчих обіцянках. 

Як виявилося, розвиток книговидання, поряд з іншими культурними сферами, турбує аж чотирьох (!) претендентів на крісло глави держави.

Так Анатолій Гриценко запевняє, що за його президентства не буде фінансування освіти, науки, культури, медицини і екології за залишковим принципом, а буде вкладення коштів у людський капітал, формування світогляду людини, її професійності, у гармонійний культурний розвиток, моральне і фізичне здоров’я, не будуть обмеження і покарання визначальними в розвитку української культури і мови, а будуть стимули для виробництва українських культурних шедеврів, насамперед українського кіно, книговидавництва, сучасних проектів для підлітків і молоді.

У свою чергу Руслан Кошулинський хоче скасувати оподаткування на україномовне книговидання, аудіо- та відеопродукцію, програмне забезпечення. Також він обіцяє спрямувати кожну шосту гривню з прибутку від прокату іноземної кінопродукції на розвиток вітчизняного кіно та встановити податок на рекламу, яку транслюють під час показу іноземних фільмів та серіалів, на користь українського кіно.

Водночас Андрій Новак пріоритетним вважає визнання національної культури на державному і суспільному рівнях як найважливішого чинника розбудови української держави і головної сфери національної безпеки та зміцнення національної ідентичності шляхом розвитку державної української мови, кіно, музею, книги, театру, музики, образотворчого та народного мистецтва, пісні, національно-культурних індустрій.

Петро Порошенко ж прагне розширити підтримку українських культурних проектів – кіно, музики, книги та інших напрямів. Також обіцяє підтримувати розвиток місцевих закладів культури, які стануть сучасними центрами розвитку громад.

Ще 20 кандидатів на президентський пост, хоча й оминули своєю увагою книжкову сферу, але згадали у своїх передвиборних програмах про культуру.

Зокрема, Ольга Богомолець планує здійснити конкретні кроки для збереження людського потенціалу, розвитку науки, культури, освіти, підвищення рівня культури здоров’я та збільшення тривалості життя всіх громадян.

Інна Богословська прагне спрямувати державні інвестиції в українські кіно, літературу, театр, музику, архітектуру і живопис і наголошує на необхідності збереження культурних цінностей України.

Кандидат Олександр Ващенко обіцяє домагатися створення національної мережі центрів молодіжної науково-технологічної творчості, культурно-креативних ініціатив, відбору найкращих талантів, забезпечення їх стажування за кордоном та створення ресурсних можливостей для реалізації власних проектів в Україні. Серед його планів – створення державних інвестиційних банків для фінансування модернізації індустріального виробництва та інвестиційного розвитку інноваційного і культурно-креативного секторів, формування національної мережі зон інноваційного та культурно- креативного розвитку з особливим економічним статусом.

Олександр Вілкул же виступає за автономію регіонів у гуманітарній, культурній і мовній політиці та захист культурної різноманітності.

Василь Журавльов переконаний, що побудова сильної сучасної держави, здатної до ефективних відповідей на актуальні внутрішні і глобальні виклики, можлива лише на базі збалансованого використання регіонального виробничого, інтелектуального та культурного потенціалу за умови чіткого розподілу повноважень між владою і суспільством, центром і регіонами, між державними органами влади і місцевим самоврядуванням.

Натомість Сергій Каплін у своїй передвиборній програмі гарантує соціальний захист працівників культури та її розвиток шляхом істотного збільшення зарплат і пенсій працівникам культури, введення мораторію на закриття закладів культури, звільнення працівників культурної сфери, фінансування культури на рівні не менше 3% ВВП, забезпечення системи дитячих художніх і музичних шкіл, клубів, будинків творчості, стимулювання культурної самоосвіти дорослих через вечірні школи та курси на базі бібліотек, театрів, виставкових залів та масштабну реформу бібліотек і музеїв.

Юрій Кармазін планує домагатися впровадження програм, скерованих на розвиток вітчизняної освіти, науки та культури, забезпечення їх бюджетного фінансування у відповідному співвідношенні до ВВП на рівні розвинутих Європейських держав, формування державного замовлення науково-пізнавальних і історичних фільмів, театралізованих вистав, сприяння діяльності музеїв, бібліотек, кіностудій, культурно-освітніх та історико-культурних закладів, народних центрів культури та мистецтв, клубів і будинків творчості, державну підтримку та пільгове оподаткування україномовних науково-просвітницьких та художніх видавництв.

У свою чергу Віктор Кривенко мріє, що Україна утвердиться у світі в якості інноваційної, творчої країни, де освіта, наука, культура, спорт та охорона здоров’я стануть драйверами креативної економіки та що національний культурний продукт буде представляти Україну у світі й забезпечувати зв’язок між усіма українцями світу та українське лідерство на світовому ринку.

Юлія Литвиненко переконана, що Україні необхідно модернізувати законодавство у галузі культури та креативних індустрій. На її думку, держава має надавати підтримку креативним професіоналам та митцям, а також розвивати креативні спільноти та інституції усіх рівнів та форм власності.

Олександр Мороз обіцяє, що за його президентства внутрішня політика в усіх сферах життя людей (економіка, підприємництво, освіта, культура, побутове обслуговування, спорт, дозвілля і т.п.) виходитиме найперше з інтересів молоді.

Водночас Ігор Смешко вірить, що «культура, наука, земля та власність – одвічно годуватимуть Україну». На його думку, зростання людського потенціалу має забезпечуватися шляхом державного стимулювання розвитку освіти, науки, культури, сфери охорони здоров’я та підтримки сім’ї.

Серед першочергових кроків Олександра Соловйова – підготовка законопроекту «Про культурну децентралізацію» (можливості для кожного регіону визначати обсяг і мови викладання дисциплін, культурно-історичні трактування в програмах навчання через процедури місцевих референдумів).

Сергій Тарута, поки не підтримав іншу кандидатку у президенти, планував спрямувати ресурси країни на гарантування безпеки українців від зовнішніх і внутрішніх загроз, забезпечення їх здоров’я, добробуту, задоволення освітніх і культурних запитів. У своїй програмі він гарантував кожному громадянинові реалізацію його спортивного потенціалу та потреб культурного розвитку. Серед пріоритетів культурної політики Тарути: збереження, популяризація та охорона культурної спадщини, розвиток креативності, капіталізація творчості та ідей. Кандидат обіцяв, що за його президентства культура буде основою об’єднання нації.

У свою чергу Юлія Тимошенко, яку й підтримав згодом Тарута, стверджує, що фінансування культурного та духовного розвитку українців, збереження та примноження його культурної спадщини має стати одним із пріоритетних напрямів спрямування державних коштів. Кандидатка обіцяє розгорнути потужні центри присутності української культури за кордоном, надавати державну підтримку для фінансування перекладів іноземними мовами найкращих творів української літератури, їх видання та розповсюдження по світу, провести інвентаризацію всіх унікальних пам’яток української архітектури, внести їх в єдиний національний реєстр і реалізувати програми з реставрації та збереження цих пам’яток. Претендентка на президентський пост гарантує, що заробітна плата працівників культури буде за п’ять років доведена до європейських стандартів.

Водночас її майже-тезка Юрій Тимошенко прагне захищати на законодавчому рівні розвиток української культури, мови, літератури та мистецтва та створити умови для жорсткої протидії розповсюдженню російського або будь-якого іншого ворожого інформаційно-пропагандистського продукту.

Кандидат Олександр Шевченко вважає, що у культурі треба підтримати талановитих митців, які готові створювати конкурентоспроможний продукт, формувати культурний фасад нової України. На його переконання, держава має забезпечити захист культурного середовища та умови для вільної конкуренції й розвитку, надавати підтримку культурі, кіновиробництву.

Віктор Бондар, Микола Габер, Ілля Кива, Віталій Купрій, хоча й згадують у своїх програмах про необхідність розвитку культури, проте не конкретизують, в якому напрямку її розвиватимуть.

Натомість 15 кандидатів у президенти вирішили, що перейматися питаннями культури – не їхній рівень, відтак за економікою, оборонкою, соціалкою, екологією etc., про культурний розвиток не згадали жодним словом. Це: Геннадій Балашов, Роман Безсмертний, Юрій Бойко, Олександр Данилюк, Юрій Дерев’янко, Володимир Зеленський, Аркадій Корнацький, Олег Ляшко, Валентин Наливайченко, Роман Насіров, Сергій Носенко, Володимир Петров, Руслан Ригованов, Віталій Скоцик та Ігор Шевченко.

Інформація: Читомо