- Проблема не в тому: підписав Литвин закон чи не підписав. Проблема, як завжди в іншому: чому ми відповідаємо на кожну зраду словом. Винних не шукайте. У політиках, як в дзеркалі, ми побачимо тільки себе. Не посипайте голову попелом. Не спалюйте себе. Принаймні, не спалюйте себе одного. Якщо ви письменники, - пишіть так, аби у Вашого читача підошва горіла. Не можете, - міркуйте, чому узаконене беззаконня сподвигло нас тільки на слово. Навіть не слово протесту, а слово як ілюзію присутности у часі. Хоча цей час і є безчассям.

І ще одна цитата: "Й урешті завважимо: пильний читач, порівнюючи життя давніх подвижників із життям нашого часу, мимоволі вбачає й відчуває, якою мірою ми в духовному житті відстали від життя християн колишніх часів. Це передбачали святі подвижники й у поступовому упадкові віри й чесноти вказували на поступове наближення страшного дня Господнього. "Святі скитські отці пророкували про останній рід, мовлячи: що зробили ми? На це відповідав один авва великого життя на ймення Спиридон: ми зберегли Божі заповіді. Його запитали: а що зроблять люди, які житимуть після нас? Авва відповів: Вони довершать половину нашого діла. Його запитали ще: а ті, що будуть жити після них, що вони зроблять? Вони не зроблять взагалі нічого. На них наляжуть спокуси, й ті, хто того часу виявиться добрими, будуть більшими за нас і за отців наших"...