Re: цензії

22.08.2026|Марія Федорів, письменниця, редакторка

Одного разу ти знайдеш цей щоденник: маленькі клаптики вдячності за трансформації

21.08.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ

Дитячий світ недитячого поета

21.08.2026|Наталія Мартинюк

Правда і вигадка у книжці Володимира Даниленка «Ліки від любовної лихоманки»

19.08.2026|Людмила Даниленко, літературознавиця

«Обійми мої – це твоє укриття»: образ прифронтового Запоріжжя в поетичній збірці «Ми є» Валентини Вісленко

19.08.2026|Олена Волинська

Диво, що рятує від прірви

14.08.2026|Тетяна Безушко-Граб

Незламна Олена Пчілка: відгук на роман «Мармурова жінка»

08.08.2026|Юрій Горблянський, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка

Історична реконструкція націєтворчих змагань в ретроромані Юрка Вовка (Юрія Зилюка) «Передбачення Курта Зіберта»

06.08.2026|Віктор Палинський

Іноземець

04.08.2026|Тетяна Мороз, письменниця, книжкова оглядачка, бібліотекарка

Строкате літо під однією обкладинкою

02.08.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун лікарка-психіатриня, психотерапевтка, письменниця

Після цієї книжки хочеться подзвонити мамі

Видавничі новинки

Павлюк Ігор. "Мезозой"

Проза | Буквоїд

Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»

Книги | Буквоїд

Сащук Світлана. «Дратва тиші»

Поезія | Буквоїд

«Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперії

Книги | Буквоїд

Ігор Павлюк. «Голод і любов»

Поезія | Буквоїд

Олена Осійчук. «Говори зі мною…»

Поезія | Буквоїд

Світлана Марчук. «Магніт»

Поезія | Буквоїд

Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»

Історія/Культура | Буквоїд

Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»

Книги | Буквоїд

Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»

Книги | Буквоїд

Всі новинки

Головна\Літературний дайджест\

Літературний дайджест

31.10.2020|08:08|Видавництво Старого Лева

Ілларіон Павлюк: «Головна мета книжки показати, що добро існує»

відеододаток

аудіододаток

фоторепортаж

У київському громадському ресторані Urban Space 500 пройшла презентація нового гостросюжетного містично-психологічного роману письменника, журналіста і теледокументаліста Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма». Модерував захід український журналіст, письменник, перекладач Михайло Бриних.

Ми зібрали для вас кілька важливих цитат автора про книгу:

Багато чого в цій книзі народилося з картини Босха, помноженої на мою уяву… Йдеться про босхівський триптих «Сад земних насолод», а особливо його частину «Пекло». Я поринув в цю картину буквально тижнів на два, я жив в ній. Там багато чого зашифровано, багато сенсів, різних тлумачень. Така думка не лише моя, а й великої кількості мистецтвознавців...

Дія роману відбувається в селищі міського типу Буськів Сад. Його я вигадав. Але я сам виріс в такому невеличкому депресивному смт, тож знаю, які вони бувають. Тому Буськів Сад – іноді аж занадто реалістичний, і я навіть думав, що місцями треба його романтизувати...

Вважаю, завжди цікаво читати про людей, в яких є негаразди, які є недосконалими, яким є що долати в собі. Коли я створюю своїх персонажів, роблю їх такими, щоб життя їм здавалося не надто легким. Я сам люблю життя у всіх його проявах, і, мабуть, тому весь час намагаюся довести своїм героям, що життя – класне.

Комусь може здатися що цей роман – про жахливий світ пітьми, але насправді тут багато чого доброго та світлого. І головний посил цієї книжки: добро існує. Так, є у світі погані речі, і є хороші речі. Є речі, гірші за нижню межу, і їх неможливо ні з чим порівняти... Водночас кожна людина має шанс виправитися, зробити цей світ світлішим.

Епіграфом до мого роману стала фраза Джеймса Джойса з «Улісса». Вона мене вразила, вона ніби про той Буськів Сад. Саме після цієї фрази я повністю зрозумів, про що моя книга, нащо я пхаю туди того чи іншого героя. Цей епіграф можна назвати ключиком до всієї книги. Коли дочитаєте її і повернетеся до фрази Джойса, вона заграє іншими фарбами...

Михайло Бриних про книги Ілларіона Павлюка:

І «Білий попіл», і «Танець недоумка», і ця книжка базуються на творенні окремого світу. Вони всі – різні за жанром, дія відбувається в різних часових вимірах. Але в мене виникло враження, що творення світу передує творенню героїв. Тобто автор вигадує світ, а потім запускає туди своїх персонажів.

Уважний читач, який успішно подолав попередні дві книжки, зрозуміє, що тут є багато культурної гри – з літературою, з текстами, з живописом. Наприклад, хочеш чи не хочеш, подивишся того Босха, бо інакше ти чогось не доотримаєш від цієї книжки. Ця книга спонукає до самоосвіти.