
Re: цензії
- 19.08.2022|Михайло ЖайворонМертві поети сраму не імуть
- 05.08.2022|Тетяна Дігай, ТернопільЕнциклопедична трилогія про Чортків
- 05.08.2022|Валентина Семеняк, письменницяЧому? Навіщо? За що?
- 01.08.2022|Ігор ПавлюкРежисерка жовтого катарсису
- 31.07.2022|Людмила Даниленко«Якщо на селище напали чужі…». Читайте «Чорний хліб» Фоззі
- 29.07.2022|Ярослав Мотика, скульптор, лауреат Національної премії імені Т. ШевченкаМожна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
- 20.07.2022|Василь КузанЧас усвідомити
- 12.07.2022|Альона Радецька, Хмельницький«Картка Марії» Олександра Козинця як можливість самопізнання
- 12.07.2022|Василь КузанЕпоха Павлюка
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
Видавничі новинки
- Лукаш Вєжбицький. «Дідусь і ведмедик»Дитяча книга | Буквоїд
- Ольга Улгер. «Палкі і нерозважні»Книги | Буквоїд
- «Близькі чужинці», Марія КаменськаКниги | Буквоїд
- «12 годин чоловіка», Ксенія ФуксКниги | Буквоїд
- ігор Павлюк. "Вакуум"Книги | Буквоїд
- Jestem z Drochobycza. Я – з ДрогобичаКниги | Буквоїд
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Тоталітаризм: маски та приховане єство
У київській книгарні «Є» відбулось обговорення нової збірки публіцистики Вацлава Гавела «Промови та есеї».
Дуже нечасто поєднуються в одній особистості риси визначного політичного й державного діяча, обдарованого літератора та глибокого мислителя, есеїста, філософа, соціолога. Саме таким був і залишається у вдячній пам’яті українців Вацлав Гавел (1936 — 2011 рр.), постать, безперечно, всеєвропейського масштабу, останній президент посткомуністичної Чехословацької держави (1989 — 1992 рр.) і перший президент нової демократичної Чехії (1993 — 2003 рр.), людина, яка зробила вирішальний внесок у падіння комуністичного режиму в себе на Батьківщині, а також блискучий драматург, письменник, публіцист, історіософ, соціолог, один із видатних дослідників тоталітарних суспільств ХХ ст. та психології тоталітаризму. Отже, не дивно, що вихід у світ збірки публіцистичних творів Гавела «Промови та есеї», в якій автором порушені надзвичайно актуальні, гострі й пекучі для сучасної України питання про шляхи створення спільноти дійсно вільних людей, про загрози, що з ними стикаються ці спільноти в тоталітарному суспільстві, про маски, які вдягав тоталітаризм у минулому столітті й які він приміряє тепер (ми окреслили далеко не все коло проблем, проаналізованих у цій книжці), — став неабиякою інтелектуальною подією. Видавництво «Комора» зробило, без перебільшення, цінний подарунок українським читачам.
Дискусія навколо порушених у книжці Вацлава Гавела питань, яка днями відбулася в київській книгарні «Є», мала доволі влучну й містку назву «Тоталітаризм і протест: чеське та українське дисидентство». В обговоренні взяли участь відомі українські правозахисники, громадські діячі та політв’язні Йосиф Зісельс і Василь Овсієнко, директор Чеського центру в Києві Луціє Ржегоржікова, а модератором заходу була політолог Маргарита Чабанна. Саме її виступ розпочав спілкування гостей книгарні; також приємно відзначити, що зала була заповнена вщерть. Пані Маргарита наголосила, що варіанти тоталітарних суспільств є значно ширшими за суто європейський досвід, за класичні зразки гітлеризму та сталінізму. Згадаємо диктатури Салазара і Франка, владний устрій у Кампучії, Північній Кореї, саддамівському Іраку, Уганді, багатьох інших країнах. При цьому жорстокість подібних режимів набуває вже таких потворних форм, що будь-який протест стає майже неймовірним, якщо не неможливим. Тут, зазначила Маргарита Чабанна, не можна не згадати блискучої думки Вацлава Гавела: «Тоталітарна система має контролювати геть усе без винятку, інакше вона не буде тоталітарною. Причому йдеться не лише про політику, а передовсім про контроль за свідомістю людей». І ще думка видатного чеха: «Тоталітаризм завжди супроводжує формування однаковості та криміналізація «інакшості». Гавел вибудовував такий ланцюг змін свідомості людей у тоталітарному соціумі: безнадія — апатія — пристосуванство — рутинна праця на користь влади, яка схвалюється. І важливо, що тоталітаризм був підважений появою внутрішнього спротиву, а не експансією ззовні.
Знаний український громадський діяч та правозахисник Йосиф Зісельс зазначив, що дуже різними були методи і принципи дисидентського руху в країнах Балтії, в Україні, Закавказзі, Росії. У кожної з цих країн і націй — своя історія, і хай би як намагався режим створити «радянську людину» — зробити це не вдалося. Проте фактом історії є те (тут своє слово ще мають сказати дослідники), що українці опиралися більше, впертіше й триваліше, аніж будь-хто з поневолених народів Радянського Союзу. Три тисячі українських дисидентів (а також їхні рідні, друзі, однодумці) спромоглися кинути виклик владі й не відступити, не зрадити свою совість, показати всю облудність та фальшивість режиму. Пан Зісельс наголосив, що для нього тоталітаризм визначається не вибірковим, «точковим», а абсолютно нічим не обмеженим використанням насильства проти свого народу: за підрахунками Конквеста і Солженіцина, серед людей, які потрапляли у сталінські табори, виживало лише близько 10 відсотків... У цьому сенсі, наголосив Йосиф Зісельс, брежнєвський період історії був мало не «вегетаріанським», бо припинився масовий терор. Проте натомість влада широко застосувала ганебний «винахід Андропова» — каральну спецпсихіатрію (Й. Зісельс був ув’язнений саме за прагнення розповісти світові про цей злочин). Підсумовуючи, пан Зісельс зауважив: люди, перш за все, морально не сприймали того ладу, і це визначило все.
Ще один відомий дисидент, Василь Овсієнко (на початку виступу він показав аудиторії свою смугасту шапку в’язня — «рецидивіста») визначив первісне коло українських дисидентів таким чином: це була молода інтелігенція, яка після сталінських масових репресій зросла «з худеньких матерів у саду порубанім» (Микола Вінграновський). У цьому колі знаходили своє місце українці та євреї, росіяни і татари, люди будь-якого віросповідання. Вони ніколи не оголошували одне одного ворогами, бо всім потрібна була Свобода. І державна незалежність України бачилася гарантією досягнення цієї високої мети. Василь Овсієнко пригадав вислів ще одного відомого дисидента, Андрія Амальрика, який свого часу писав: «Правозахисники вчинили революційний переворот. У підневільній країні вони почали поводитись як вільні люди, читаючи законодавство (Гельсинське) саме так, як воно було написано». І можливо, ще важливішим є те, додав Василь Овсієнко, що в СРСР — в УРСР зокрема — з’явилась незалежна громадська думка. Наші дисиденти не пішли в підпілля, а підписували документи своїми власними іменами — і Чорновіл, і Дзюба, і Стус, і Марченко, і Литвин, і Тихий, і Руденко. І це винятково важливо.
***
Якою є провідна думка зустрічі, наскільки її міг зрозуміти автор цих рядків? Сила людського духу, енергія і правда людського спротиву в боротьбі за правду — оце є те, що здатне подолати тоталітаризм. Так було, так є і так буде.+
Ігор СЮНДЮКОВ
Коментарі
Останні події
- 19.08.2022|16:28Оприлюднено програму ХІІІ Meridian Czernowitz 2022
- 19.08.2022|12:21Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2021 року
- 15.08.2022|15:50У видавництві #книголав вийшла книга-мандрівка "Незалежні"
- 12.08.2022|16:34Померла Дарія Гусяк
- 12.08.2022|14:03Збірку споминів про останнього онука Івана Франка презентували у Києві
- 12.08.2022|13:30«Україна не вмирає!»: у новій пісні «Хвилями» гурт T.HUTSULS оспівав емоції війни
- 12.08.2022|13:29ХІІІ Meridian Czernowitz об’єднає учасників із 5-ти країн
- 10.08.2022|17:11Під час ХІІІ Meridian Czernowitz 2022 волонтери-письменники збиратимуть гроші на потреби ЗСУ
- 10.08.2022|17:05У Meridian Czernowitz виходить нова збірка віршів Катерини Калитко
- 05.08.2022|14:08«Видавництво 21» оголошує видання нової книги «Знаки» та збір коштів для підтримки ЗСУ