Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
Літературний дайджест
Тоталітаризм: маски та приховане єство
У київській книгарні «Є» відбулось обговорення нової збірки публіцистики Вацлава Гавела «Промови та есеї».
Дуже нечасто поєднуються в одній особистості риси визначного політичного й державного діяча, обдарованого літератора та глибокого мислителя, есеїста, філософа, соціолога. Саме таким був і залишається у вдячній пам’яті українців Вацлав Гавел (1936 — 2011 рр.), постать, безперечно, всеєвропейського масштабу, останній президент посткомуністичної Чехословацької держави (1989 — 1992 рр.) і перший президент нової демократичної Чехії (1993 — 2003 рр.), людина, яка зробила вирішальний внесок у падіння комуністичного режиму в себе на Батьківщині, а також блискучий драматург, письменник, публіцист, історіософ, соціолог, один із видатних дослідників тоталітарних суспільств ХХ ст. та психології тоталітаризму. Отже, не дивно, що вихід у світ збірки публіцистичних творів Гавела «Промови та есеї», в якій автором порушені надзвичайно актуальні, гострі й пекучі для сучасної України питання про шляхи створення спільноти дійсно вільних людей, про загрози, що з ними стикаються ці спільноти в тоталітарному суспільстві, про маски, які вдягав тоталітаризм у минулому столітті й які він приміряє тепер (ми окреслили далеко не все коло проблем, проаналізованих у цій книжці), — став неабиякою інтелектуальною подією. Видавництво «Комора» зробило, без перебільшення, цінний подарунок українським читачам.
Дискусія навколо порушених у книжці Вацлава Гавела питань, яка днями відбулася в київській книгарні «Є», мала доволі влучну й містку назву «Тоталітаризм і протест: чеське та українське дисидентство». В обговоренні взяли участь відомі українські правозахисники, громадські діячі та політв’язні Йосиф Зісельс і Василь Овсієнко, директор Чеського центру в Києві Луціє Ржегоржікова, а модератором заходу була політолог Маргарита Чабанна. Саме її виступ розпочав спілкування гостей книгарні; також приємно відзначити, що зала була заповнена вщерть. Пані Маргарита наголосила, що варіанти тоталітарних суспільств є значно ширшими за суто європейський досвід, за класичні зразки гітлеризму та сталінізму. Згадаємо диктатури Салазара і Франка, владний устрій у Кампучії, Північній Кореї, саддамівському Іраку, Уганді, багатьох інших країнах. При цьому жорстокість подібних режимів набуває вже таких потворних форм, що будь-який протест стає майже неймовірним, якщо не неможливим. Тут, зазначила Маргарита Чабанна, не можна не згадати блискучої думки Вацлава Гавела: «Тоталітарна система має контролювати геть усе без винятку, інакше вона не буде тоталітарною. Причому йдеться не лише про політику, а передовсім про контроль за свідомістю людей». І ще думка видатного чеха: «Тоталітаризм завжди супроводжує формування однаковості та криміналізація «інакшості». Гавел вибудовував такий ланцюг змін свідомості людей у тоталітарному соціумі: безнадія — апатія — пристосуванство — рутинна праця на користь влади, яка схвалюється. І важливо, що тоталітаризм був підважений появою внутрішнього спротиву, а не експансією ззовні.
Знаний український громадський діяч та правозахисник Йосиф Зісельс зазначив, що дуже різними були методи і принципи дисидентського руху в країнах Балтії, в Україні, Закавказзі, Росії. У кожної з цих країн і націй — своя історія, і хай би як намагався режим створити «радянську людину» — зробити це не вдалося. Проте фактом історії є те (тут своє слово ще мають сказати дослідники), що українці опиралися більше, впертіше й триваліше, аніж будь-хто з поневолених народів Радянського Союзу. Три тисячі українських дисидентів (а також їхні рідні, друзі, однодумці) спромоглися кинути виклик владі й не відступити, не зрадити свою совість, показати всю облудність та фальшивість режиму. Пан Зісельс наголосив, що для нього тоталітаризм визначається не вибірковим, «точковим», а абсолютно нічим не обмеженим використанням насильства проти свого народу: за підрахунками Конквеста і Солженіцина, серед людей, які потрапляли у сталінські табори, виживало лише близько 10 відсотків... У цьому сенсі, наголосив Йосиф Зісельс, брежнєвський період історії був мало не «вегетаріанським», бо припинився масовий терор. Проте натомість влада широко застосувала ганебний «винахід Андропова» — каральну спецпсихіатрію (Й. Зісельс був ув’язнений саме за прагнення розповісти світові про цей злочин). Підсумовуючи, пан Зісельс зауважив: люди, перш за все, морально не сприймали того ладу, і це визначило все.
Ще один відомий дисидент, Василь Овсієнко (на початку виступу він показав аудиторії свою смугасту шапку в’язня — «рецидивіста») визначив первісне коло українських дисидентів таким чином: це була молода інтелігенція, яка після сталінських масових репресій зросла «з худеньких матерів у саду порубанім» (Микола Вінграновський). У цьому колі знаходили своє місце українці та євреї, росіяни і татари, люди будь-якого віросповідання. Вони ніколи не оголошували одне одного ворогами, бо всім потрібна була Свобода. І державна незалежність України бачилася гарантією досягнення цієї високої мети. Василь Овсієнко пригадав вислів ще одного відомого дисидента, Андрія Амальрика, який свого часу писав: «Правозахисники вчинили революційний переворот. У підневільній країні вони почали поводитись як вільні люди, читаючи законодавство (Гельсинське) саме так, як воно було написано». І можливо, ще важливішим є те, додав Василь Овсієнко, що в СРСР — в УРСР зокрема — з’явилась незалежна громадська думка. Наші дисиденти не пішли в підпілля, а підписували документи своїми власними іменами — і Чорновіл, і Дзюба, і Стус, і Марченко, і Литвин, і Тихий, і Руденко. І це винятково важливо.
***
Якою є провідна думка зустрічі, наскільки її міг зрозуміти автор цих рядків? Сила людського духу, енергія і правда людського спротиву в боротьбі за правду — оце є те, що здатне подолати тоталітаризм. Так було, так є і так буде.+
Ігор СЮНДЮКОВ
Коментарі
Останні події
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ
- 21.04.2024|14:39Восени побачить світ роман Степана Процюка про Євгена Чикаленка
- 21.04.2024|14:36У ВСЛ вийде підліткове фентезі Джордана Ліса «Шептосвітичі»
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"