Серед перекладів, які готує видавництво, як класики, так і маловідомі українському читачеві. Так одним із хітів продажу цьогорічного Книжкового Арсеналу була відома антиутопія Джорджа Орвелла «1984», що перед тим вийшла українською. Читомо розпитало директора видавництва Олексія Жупанського про комерційний успіх спеціалізації на перекладах в Україні, перекладачів, з якими вони працюють та закордонних митців, яких видавництво відкрило українцям.

Щодо комерційної успішності видання перекладних творів в Україні, то усе залежить від того, як видавництво ставиться до видання книжки – тут я маю на увазі і належний рівень редактури, і прискіпливу коректуру, охайну верстку, дизайн тощо. Тобто, наскільки видавництво викладається при реалізації того чи іншого перекладного проекту. Ну, і, звичайно ж, найбільше залежить від підбору самих творів до перекладу і від читацького запиту на твір у певний період часу.

Інколи буває, що переклад найсвіжіших світових бестселлерів проходить поза увагою читацької аудиторії, а буває, що видання твору, який, звалося б вже всі знають і мали давно прочитати, створює справжній фурор, як наприклад, наше видання українського перекладу Джорджа Орвелла «1984». Тому, звичайно, доволі важко, а то й неможливо одназначно відповісти на запитання про комерційну доцільність видання перекладів в Україні – все залежить від конкретних проектів.

Серія нашого видавництва «Лауреати Нобелівської серії» одна із топових та найбільш іміджевих (хоча інша наша серія – «Майстри світової прози» вже може сміливо посперечатися з «Лауреатами» в сенсі популярності), отож, звичайно ж, ми її продовжуватимемо. Загалом ми намагаємося в рік випускати хоча б по кілька книжок із цієї серії.

Окрім відомих широкому читацькому загалові письменників, ми також видавали багато відомих у світі, але не дуже відомих в Україні письменників таких як Жерар де Кортанз, Луї Ґію, Мішель Турньє, Герман Брох, Ле Клезіо, Сельма Лаґерлеф, Барбру Ліндґрен, Анрі Берґсон, Анні Шмідт, Ельфріде Єлінек, Роберт Музіль, Сібе Шаа, Анатоль Франц, Фернан Бродель та інші.

Ми маємо низку біль-менш постійних партнерів серед закордонних видавців, як-от німецькі Suhrkamp, S. Fischer та Rowohlt, одне з найдавніших та найповажніших французьких видавництв Gallimard, норвезьке видавництво Gyldendal Norsk Forlag, також одне з найбільших американських видавництв Random House. Але, як правило, правами на видання розпоряджається не видавництво – воно так само як і ми купує їх у правовласника, письменника чи правонастуника письменника.

Найчастіше інтереси письменника представляють літературні агенції – їх багато і дуже часто взагалі важко знайти контакт із таким представником, щоб придбати авторське право на видання книжки. Отож доводиться питати у вже знайомих літагенцій, щоб вони підказали куди можна звернутися за тими чи іншими правами, або ж до іноземних видавців, які вже видавали цей твір – вони також підказують, у якої агенції купували копірайт.

Якщо вже вдалося знайти літагента-представника правовласника, тоді вже увесь процес переговорів ведемо електронним листуванням, потім підписуємо угоду і виплачуємо зазначений гонорар. Ми працюємо з багатьма різними агенціями, як-от транснаціональна Wiley agency Ltd, англійська A. M. Heath & Co Ltd та інші. За свою роботу вони беруть певний відсоток, однак його розмір ми не знаємо. За всіма нормами, вартість угод з придбання авторського права є комерційною таємницею. Загалом же, якщо рахувати вартість придбання авторського права на видання перекладу у гривні, то вона коливалася саме на скільки, настільки коливався сам курс відносно євро чи долара.

Наразі ми працюємо над близько двадцятьма перекладними проектами. Серед тих, що вийдуть найближчим часом – Джеймс Джойс «Улісс» (готуємо до Львівського Форуму видавців), Ганс Боланд «Моя російська душа» (теж готуємо до Форуму, куди автор приїде аж з Індонезії, де зараз проживає), Томас Пінчон «Виголошується лот 49» (культовий роман культового американського апологету посмодерну), Ренз Бод «Історія гуманітарних наук», Салман Рушді «Сатанинські вірші», Сол Беллоу «Гендерсон – король дощу», Гюстав Флобер «Мадам Боварі» (у перекладі Миколи Лукаша).

Анастасія Івашина