Під дахом "Мистецького Арсеналу" зібралось понад 150 провідних українських видавництв та міжнародних партнерів. На центральну сцену фестивалю завітали 40 письменників, літературних діячів та митців із 12 країн. "Книжковий арсенал" тримає свої двері відкритими до 26 квітня.

- Скільки коштує "Кобзар"? - питає відвідувачка з великою червоною сумочкою.

- 60 грн, - чує у відповідь від продавця одного із книжкових стендів, якими вщент заповнили приміщення "Мистецького Арсеналу".

- Боже, я таких цін не бачила вже років п´ять, - ділиться з подругою, дістаючи гаманець. - Куплю малому, хай читає.

В самому кінці першого поверху, біля "Кафе Європа" - головної сцени фестивалю та ярмарку - влаштувались міжнародні партнери та друзі проекту з Чехії, Франції, Польщі, Австрії та інших країн.Окрім стелажів з видавництвами є зала інновацій, розважальний центр та кав´ярня. Біля дитячого центру сидить 4-річна Катруся.

- А що тобі більше за все подобається? - питаю.

- На атракціонах кататись, - незворушно відповідає дівчинка. Як потім виявляється, Катруся дуже любить, коли їй читає мама. Але не зважаючи на те, що вона ще не вміє читати, в неї вже є великі амбіції.

- От, коли виросту, всі книжки сама прочитаю, - ділиться дівчинка планами на майбутнє.

На фестивалі зібралось багато відомих письменників, діячів української культури та мистецтва і політиків. Gazeta.ua./a> поцікавилася, що читають відомі гості "Книжкового Арсеналу" та його організатори.

"В мене була коротка відпустка під час Великодніх свят. Але ніколи не можна мати відпустку від власних дітей. Тому я іноді жартую, що якусь книгу я починаю читати декілька разів, аби зрозуміти, що ж там написано. Але я була в повному захваті від прочитаної мною книжки Софійки Андрухович "Фелікс Австрія" - зазначила Наталія Заболотна, генеральний директор "Мистецького Арсеналу".

"Також зараз я намагаюсь закінчити читання надзвичайно цікавої книжки Бегбедера, яка називається "Уна і Селінджер". Люблю, щоб була і насолода естетична від роману, і водночас багато історичних фактів, постатей. Наприклад, в цій книзі Черчиль переконує Рузвельта ввести негайно війська в Європу, тому що фашизм поглине зараз увесь світ. Рузвельт отямився надзвичайно пізно, тому відбулося те, що і пророкував геніальний Черчиль. І це є абсолютним прообразом нинішньої ситуації, яка склалася з Росією, з Україною та тими, хто зітхає з боку Європи".

"Мені завжди було складно читати українських письменників, бо я багато їх знаю особисто. І  важко дистанціюватися від персоналій самого письменника, оскільки я знаю, як він живе, яке в нього особисте життя. І дуже хочеться, як священик, в письменнику бачити надзвичайну людину".

"Якщо ти читаєш актуальних письменників, якщо ти вмієш жонглювати смислами, прізвищами, сенсами, і ти в контексті новинок - то ти сучасна актуальна людина" - підсумовує Заболотна.

"Зазвичай я читаю книги про політику. Також є книги з віршами, так як я люблю поезію. Ну, а так це залежить від того, що взбреде в мою голову", - розповів Карел Шварценберг, чеський державний діяч, дипломат.

"Ми маємо робити кращі книжки. Наприклад, ми не можемо змусити людей читати, якщо вони цього не хочуть. Але ми можемо стимулювати людину до розвитку, читаючи літературу в школі, отримуючи якусь інформацію з телевізора, з комп´ютера. Навіть, якщо дитина не робить нічого з цього переліку в дитинстві - це не означачає, що він не зацікавиться чимось пізніше. Це питання власного розвитку. "

Антін Мухарський, український письменник, актор, телеведучий

"Зараз я читаю книгу Юрія Луценка та Найема "По обидва боки колючого дроту". Така собі публіцистика з-за грат. Це остання книжка, яка в мене лежить розгорнутою на тумбочці."

"А художню літературу я майже не читаю. Я читаю здебільшого історичну, публіцистичну, філософську літературу. З художньої...аж важко згадати. Взяв читати Кокотюху, видавництво "Фоліо" видало цикл його романів. Але теж почав і не дочитав до кінця"

"Я читаю тільки друковані книги. А щодо тенденції читати електронні книги - мені байдуже. Як на мене, аби читали б".

Ірина Славінська, журналістка, ведуча, літературознавець

"Зазвичай я читаю декілька книжок одночасно. Як правило, це 2-3 книги в місяць. Те, що я зараз читаю, це книга французького журналіста Алена Гіймоля "Україна: пробудження однієї нації". Також книгу "Nothingistrue, everythingispossible" Пітера Померанцова", видана в Штатах, і дочитую останні сторінки "Майдану Тахрір" Наталки Гуменюк.

Письменник та дисидент Левко Лук´яненко завжди із собою возить Кобзар 1961-го року видання.

"Я його в тюрмах читав, у концтаборі возив. Він вже, знаєте, такий потрьопаний, обтертий. Але він у мене є" - розповідає Левко Лук´яненко. - Зараз у мене на столі є твори Анатолія Лопати. Це Начальник Генерального штабу української армії. Також є спогади Миколи Плавнюка. І в  порядку відпочинку я маю вірші. Мені недавно Дмитро Павличко дав збірник віршів з Євромайдану, то я їх і читаю. Також в мене є література, в яку я час від часу заглядаю. Це Павло Штепа "Московство". Коли я пишу якусь статтю, і потрібно щось поновити в пам´яті, я туди також час від часу заглядаю"

"З незалежністю України  почала з´являтися нова література. Але ж пишуть переважно люди уже середнього віку, які здобули знання та сформували свій світогляд під окупацією московською. Тому вони червоні. А є вже можливість писати щось жовто-блакитне. Та вони не спроможні писати щось жовто-блакитне, бо вони не вирвались з-під впливу тих часів. Тому зараз в нас ціла серія перехідної літератури: від червоної до жовто-блакитної".

Олександра ВАСИЛЬЄВА