Re: цензії

18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
10.12.2024|Ігор Зіньчук
Свобода не має ціни
01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях

Літературний дайджест

07.02.2014|08:26|ТСН.ua

Сергій Жадан. Про спільне між різними Заходом та Сходом

Причина багатьох непорозумінь між нами (себто, між Сходом і Заходом) знаходиться саме в фатальній неспроможності обрати вірний тон розмови, неготовності говорити про спільне, не забуваючи про відмінне.

Дівчина була з Дніпропетровська й мала до мене купу претензій.  

- Чому, - запитала, - ви постійно підкреслюєте, що ви зі Сходу? Це ж неправильно.

- Неправильно бути зі Сходу? – не зрозумів я.

- Ні, неправильно це постійно підкреслювати. Це ж кліше – говорити про поганий Схід.

- Але я говорю про прекрасний Схід. Хоча маю право цього й не робити.

- Все одно – це кліше. Ми – одна держава. Ми схожі. Ми однакові. І не треба говорити про розбіжності.

Стоп, не погодився я. Як це – не треба говорити про розбіжності? Саме про них і потрібно говорити. Саме ними Господь намагався продемонструвати свою до нас увагу. Саме вони роблять нас усіх бодай комусь цікавими. Зрештою, що поганого в тому, що твоя вимова не відповідає якимось нормам? Що поганого в тому, що ти тримаєшся своєї території й навіть не думаєш від неї відмовлятись?

Мені навпаки завжди здавалось, що нас порятує наша несхожість, багатоваріантність наших життєвих переконань і принципів, відмінність у розумінні багатьох речей. Себто, саме те, що нам усім сьогодні так заважає, що не дає можливості легко й просто вирішити спільні проблеми. Інша річ, що потрібно ці проблеми знайти й усвідомити. А зробити це, не враховуючи згаданих вище відмінностей і специфіки – майже неможливо. Ось саме тому мені й видається важливим говорити не про спільне, а про відмінне. Навіть якщо хтось воліє його не помічати.
Мені бачаться тут дві помилки. І обидві вони активно присутні в тому, що складає наше повсякденне життя. З одного боку це постійне намагання говорити про свою відмінність як імовірну перевагу над іншим, розуміння цих відмінностей як передумов своєї вищості й кращості.

Десь тут і починаються всі ці стереотипи, котрі мені намагалися вчора приписати – скажімо, всі ці оповідки про духовність та розвиненість Заходу, чи навпаки – про стійкість і фінансову потужність Сходу. Все це проговорюється з обов´язковим вивищенням над опонентами, з підкресленням власної навіть не інакшості, але обраності. А з іншого боку, як різновид суспільних страхів і невпевненості – вперте непомічання й замовчування реальних відмінностей, того, що нас по-справжньому відрізняє одне від одного й що нас справді глибоко й вичерпно характеризує.

Мені здається, що причина багатьох непорозумінь між нами (себто, між Сходом і Заходом) й знаходиться саме в фатальній неспроможності обрати вірний тон розмови, неготовності говорити про спільне, не забуваючи про відмінне, невмінні робити акцент на відмінному в контексті спільного. Неготовність і невміння в цьому випадку бачаться мені головними чинниками, які стримують і роз´єднують. Але разом із тим, подолавши цю неготовність і позбувшись цього невміння, маємо всі шанси таки знайти спільну мову. Головне, щоби на той час нам усім було про що говорити.

Я, звісно ж, певен, що ситуація, в якій ми всі опинилися, обов´язково вирішиться на нашу користь. Себто, на користь нас усіх.

Розумію, сьогодні це звучить доволі утопічно, проте переконаний, що саме наші відмінності, наша прив´язаність до того, що ми маємо, наше небажання поступатись важливими для себе речами, зіграють урешті важливу й позитивну роль у тому, аби ми й далі лишалися Сходом і Заходом однієї країни.

Ясна річ, у нас попереду багато болючих моментів налагодження контакту й подолання протиріч. У нас попереду важливі речі, пов´язані з розумінням і сприйняттям чужої позиції. Адже чим очевиднішою в наших очах є якась річ, тим сумнівнішою вона виглядає в очах іншого. Ми навряд чи зможемо докорінно змінитися ближчим часом. Ми навряд чи захочемо позбутися того, що визначає наш характер, наші звички. Але ми можемо навчитися використовувати все це для загальної користі. Ми загалом мали б учитися загальній користі.

А що таке загальна користь? Те, що дозволяє нам триматися разом, те, що утримує нас в наших містах, в наших кордонах. Те, що робить нас приналежними до цієї території. Те, що примушує нас боротися за наші переконання, відстоювати свою правду, шукати спільне, не забувати про відмінне. 
 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

19.12.2024|11:01
Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
19.12.2024|07:49
Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
18.12.2024|13:16
Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
17.12.2024|19:44
Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
17.12.2024|19:09
Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
10.12.2024|18:36
День народження Видавництва Старого Лева
10.12.2024|10:44
На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
10.12.2024|10:38
Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу
10.12.2024|10:35
Ретроспективні фільми «7 психопатів», «Орландо» і «Володарі часу» покажуть узимку в кінотеатрах України
10.12.2024|10:30
У Києві презентують книжку “Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики”


Партнери