Re: цензії

Павло Шеремет: Так. Ну, добре. Чудово! А на що ви тоді звертаєте увагу у своєму житті, якщо на вбрання, на торбинки - на весь цей антураж не звертаєте уваги?

Ірина Фаріон: Я згадую філософа Бальтазара, який казав, що в середині має бути завжди більше, ніж зовні.

Павло Шеремет: Пробачте, пані Ірино, ви точно депутат Фаріон?

Ірина Фаріон: Так, я точно депутат Фаріон.

Павло Шеремет: Ну, я просто готувався до зустрічі з іншою жінкою.

Ірина Фаріон: Вам створили образ зовсім не того, що ви бачите перед собою. А ви просто вмієте користуватися ключиком, який відкриває серце. І все? Де ваш ключик? Ви мене питали, де моя зброя, а я питаю: "Де ваш ключик?"

Павло Шеремет: Тільки свічка проти темних сил і слово - ось мій ключик. Ваша зброя - слово, а в мене слово - ключик.

До речі, Фаріон - це якесь неукраїнське прізвище. Як воно перекладається?

Ірина Фаріон: Воно практично означає те, що ми з вами тут робимо: інтриган.

Павло Шеремет: Інтриган чи інтриганка.

Ірина Фаріон: Так, але там нема суфіксу -к. Це означає "інтриган".

Павло Шеремет: Он у чому таємниця! Тому-то я і відчуваю, щось я загубився у нашій розмові.

Ірина Фаріон: Але це гуцульські говори. Сторінка 33 у Шухевича, а в Грінченка - якась 465 чи яка.

Павло Шеремет: Тепер це багато чого пояснює.

Ірина Фаріон: Omen nomen, як кажуть латиняни: як назовеш, так і попливе. Але ви ж розумієте як творча людина, що інтрига рухає світом: інтрига у взаєминах між чоловіком і жінкою, інтрига політична, інтрига бізнесова.

Павло Шеремет: Це вам добре вдається.

Скажіть, будь ласка, пані Інтриганко, навіщо ви чіпляєтеся до цих нещасних комуністів у Верховній Раді?

Ірина Фаріон: Боже, борони! Ну, я маю до кого чіпатися. Ну, до комуністів?.. Я з тінями минулого не воюю. Вони сплодили закон Ківалова-Колесніченка. І відповідно до цього закону, є припис - забезпечити перекладача. Я ж чемна дівчинка! Забезпечте! Ви ж ухвалили у мародерський спосіб закон - утілюйте його.

Павло Шеремет: Ну, це ж гра!

Ірина Фаріон: Ні, це не гра, це принципи.

Павло Шеремет: Усі ж розуміють, що ви...

Ірина Фаріон: Ні. Ну, припиніть! Що значить"це гра"? Це моє життя! Ви можете собі уявити, що ваш народ втратив назавше вашу мову? Я не думаю, що ви оцінюєте позицію Лукашенка позитивно.

Павло Шеремет: Білоруси практично втратили мову. Це так.

Ірина Фаріон: Це ж горе!

Павло Шеремет: Але в Україні трошки інша ситуація. Тут декілька мільйонів - ну, до 10 мільйонів - російськомовних, росіян. Що з ними робити?

Ірина Фаріон: Це є немало. Але це зовсім не означає, що етнічні українці мають прийняти мову людей, які прийшли на наші терени зовсім не з мирними цілями і метою. Перша окупація України відбулася з боку Московії у 1658 році, за часів Івана Виговського, коли були перші російські залоги. Галичина, про яку ви слушно згадували, вперше почула російську мову у 1914 році, коли була Перша світова війна.

Знаєте, як кажуть галичани? "Ми дуже любим перших москалів. А чо´ ми їх любимо? Бо вони прийшли і пішли". Вони програли Першу світову війну. Але ми ненавидим других, тому що це була окупація 1939 року. Вони залишили забаґажовані тюрми трупами, і півтора мільйона галичан поїхали до білих ведмедів. Історія кричить про правду. Історія кричить про те, що народ має пом´янути їх і має більше не допускати цього.

Павло Шеремет: Чи вам не важко жити з такими залізобетонними принципами?

Ірина Фаріон: Я щаслива, я не просто живу - я літаю.

Павло Шеремет: А ваш муж не выдержал...

Ірина Фаріон: Це він не цього "нє видєржал". У мене з моїм колишнім чоловіком фантастичні взаємини. Він, до речі, завжди був заворожений системою моїх принципів і поглядів. Ви не уявляєте, як він вболівав на виборах!

Павло Шеремет: Проте все-таки повертаючись до москалів... От тепер, коли ви дивитеся не на донецьких, а на москалів нинішніх, що ви відчуваєте? От зустрічаєте росіянина...

Фаріон: В якому сенсі? Ну, зустрічаю, кажу до нього: "Добрий день! Як вам живеться на моїй землі? Ви приймаєте мою мову, мою культуру, мою Конституцію? Ви вмієте любити мою землю?"

Павло Шеремет: Тобто так підступно підходите, обережно, так?..

Ірина Фаріон: "Ви вмієте любити мою землю? Якщо ви не вмієте її любити - без любові нічого не народжується. Пошо ви тут сидите?" Так.

Павло Шеремет: У вас буде в Києві презентація книжки.

Ірина Фаріон: Так, буде презентація.

Павло Шеремет: Що це за книжка?

Ірина Фаріон: Книга "Мовна норма: знищення, пошук, віднова". Ну, доволі дивна назва, правда? "Знищення, пошук, віднова"... Як вона прийшла в моє життя? Ну, зовсім не з любові. Виявляється, що можна книжки народжувати і не з любові. Дітей - Боже, борони!

Усе почалося з того, що я стала депутатом Львівської обласної ради й опинилася в дивному мовному середовищі абсолютно глобально жахливого порушення мовної норми. І я вирішила, що не маю права тим людям вказувати, що треба говорити так, а не по-іншому. Я маю за обов´язок як професіонал показати, чому так. Мова нас визволить.

Павло Шеремет: Тобто, якщо я прочитаю вашу книжку, мені буде легше опанувати українську?

Ірина Фаріон: Знаєте, як ви її можете читати? Є одна така здатність людини, якої не має тваринка, дивовижна здатність: сміятися, тішитися, радіти. Ну, чого тварина весь час у такій агресії перебуває? Вона не має цієї здатності.

Тому на полях є величезна кількість лінгвістичних анекдотів. І є такі два хлопчики. Один хлопчик, який усміхається, - це означає, що тут буде філологічний анекдот. А другий хлопчик, який насупив брови, - це означає, що тут іде якась філософська сентенція, на зразок, "чия мова, того і влада" або "не пиво диво, а слово диво" і так далі. Тобто можна читати. І таким способом, я з величезним задоволенням дарую вам її, пане Павле.

Павло Шеремет: Дуже дякую. Я обов´язково прочитаю, і всі ці філологічні анекдоти.

Ірина Фаріон: Особливо - філологічні анекдоти.

Павло Шеремет: У нашій студії була сьогодні депутат Верховної Ради від партії "Свобода", незвичайна Ірина Фаріон, яка прийшла до нас з любов´ю, а не з ненавистю.