 
 Re: цензії
- 31.10.2025|Володимир Краснодемський, журналіст, Лозанна, ШвейцаріяЯк змосковлювали ментальність українців
- 30.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХудожній простір поезії Мирослава Аронця
- 27.10.2025|Ігор ЧорнийПекло в раю
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Відходять геніальні жінки
Геніальні не лише тим, що вони сказали, а й тою пристрастю, яка супроводжувала сказане ними, коли сама енергетика дискусії втягає у своє коло нових співрозмовників, нових шукачів істини.
       
Ніла Зборовська була саме таким актуалізатором пошуку істини, і тому її смерть після тяжкої тривалої хвороби, з якою вона до останнього боролась, є такою великою втратою для нашої гуманітаристики, для нашої культури.
Вона писала дискусійні книжки й висловлювала дискусійні думки, які не подобалися багатьом. Іноді вона заперечувала саму себе, докорінно міняючи напрямки мислення, заявлені в одних своїх працях, на прямо протилежні в інших. Але всі її думки були яскраві й новаторські, були свої, власні, вистраждані. Мабуть, так краще, ніж сірі, багато разів повторені очевидності, які не викликають ні сумнівів, ні протестів.
Ніла щойно відійшла, і її життя ще довго не ставатиме історією. Культура втратила генераторку ідей, а ми втратили подругу. Адже ідеї культури створюються не тільки в результаті книг та їхньої критики, або круглих столів, де модератори регулюють виступи учасників. Не меншою, а то й більшою мірою ці ідеї зароджуються й визрівають у приватних розмовах із усіма їхніми конфліктами й незгодами, коли ми погоджуємося або ні, коли не погоджуються з нами. І коли життя є продовженням тих ідей, які вирують у наших головах, є їхнім підтвердженням - або спростуванням. Бо, зрештою, середовище, де визріває багато ідей культури, є сьогодні в Україні виразно жіночим. Чоловіки здебільшого не дослуховують до кінця того, що ми говоримо, перебиваючи саме там, де ми доходимо до ризикованих меж, без яких не буває проривів до справді нового. Перебивають компліментами - чи словами співчуття, міняючи теми розмов, знижуючи їх, уриваючи небесні стежки, опускаючи їх на землю. Це відчувала Ніла, це відчуваємо й ми.
Більше десяти років тому відійшла Соломія Павличко, так само яскрава й контраверсійна постать української культури. Тоді Ніла Зборовська оплакала її настільки щиро й нетрадиційно, що налаштувала проти себе  частину середовища, до якого належала. Сьогодні ми оплакуємо Нілу, яка була іншою. Менш послідовною, менш публічною, але завжди щирою, завжди пристрасною. І ця пристрасть в обстоюванні думок і почуттів, які вона вважала вірними, не пропаде й збурюватиме науково-гуманітарний простір, хоча й Ніли вже нема. Це запорука того, що недодумані думки буде додумано, й пристрасні діалоги триватимуть у вічності. 
Євгенія Кононенко
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 30.10.2025|12:41Юний феномен: 12-річний Ілля Отрошенко із Сум став наймолодшим автором трилогії в Україні
- 30.10.2025|12:32Фантастичні результати «єКниги»: 359 тисяч проданих книг та 200 тисяч молодих читачів за три квартали 2025 року
- 30.10.2025|12:18Новий кліп Павла Табакова «Вона не знає молитви» — вражаюча історія кохання, натхненна поезією Мар´яни Савки
- 30.10.2025|12:15«Енергія. Наука довкола нас»: Старий Лев запрошує юних читачів на наукові експерименти
- 29.10.2025|18:12В Ужгороді започаткували щорічні зустрічі із лауреатами міської премії імені Петра Скунця
- 27.10.2025|11:2010 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові
- 26.10.2025|08:07У Львові відбудеться презентація однієї з найпомітніших книг сучасної воєнної прози: «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня
- 25.10.2025|11:58Як підготуватися до Радіодиктанту національної єдности - поради від філологині Інни Літвінової
- 25.10.2025|11:51У Львові вручили премію імені Богдана Ігоря Антонича 2025 року
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій



 
        