Re: цензії
- 08.04.2026|Маргарита ПадійА хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
- 07.04.2026|Микола Миколайович ГриценкоБунт проти розуму як антиспоживацький протест
- 07.04.2026|Віктор ВербичІгор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
- 07.04.2026|Ірина КовальНа межі нового народження
- 07.04.2026|Надія ЄришЛютий, який досі триває
- 06.04.2026|Андрій Павловський, письменник, журналіст, педагог, турагентСвітло, що не згасає у темряві (різдвяна проза, яка лікує)
- 06.04.2026|Віктор ВербичУ парадигмі непроминальної п’ятсолітньої історії
- 05.04.2026|Вікторія ФесковаАрхітектура травми: як заповнити «Її порожні місця»
- 02.04.2026|Ігор ЗіньчукВійна, яка стосується кожного
- 30.03.2026|Валентина Семеняк, письменницяСлово його вивершується, сіється, плодоносить…
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Українська література - це смачно
У київському видавництві “Ярославів вал” вийшла книга “Одкровення в кафе “Пегас" до якої увійшли 243 кулінарні рецепти й стільки ж анекдотів від українських письменників.
Коштує книжка 55 грн. - Коли був починаючим поетом, у моїй уяві справжній письменник, це було щось неймовірне: йому десь стоїть пам`ятник, він не спить, не їсть, не п`є, в туалет не ходить, - розповідає поет 44-річний Сергій Пантюк, - Але раз до мене в Кам`янець-Подільський прийшов лист з обласної газети, куди я писав свої калічні вірші: приїдьте у вас є задатки. У мене аж руки затрусилися, що побачу живого письменника. Сиджу, чекаю в редакції. Двері рочиняються з ноги, влітає такий лисий, міцний дядько – Аполінарій Федотович Малевич. “Ти, Пантюк, сам вірші написав, бо якщо списав десь, будемо ми з тобою як обісрані діти”, - перше що я почув від живого письменника. Стереотип тоді поламався і я зрозумів, що вони такі ж живі, а може ще живіші, веселіші й цікавіші за інших люди. Від виникнення ідеї до виходу книжки в світ пройшло 4 тижні. - Це була перевірка на блискавичність реакції. Якщо професіонал, мав сісти й написати коротко про себе три рецепти, якщо не згадав, то вигадати три анекдоти. Не потрапили ті, хто думав більше трьох днів, - каже упорядник книги, 64-річний літератор Михайло Слабошпицький. - “Краткость сестра таланта”. Анатолій Дімаров написав усе швидко, на коліні, але по суті. Людина товаришує зі справжнім гумором, до себе ставиться з іронією, від того виграє й завжди шанований. Деякі спілчани не зовсім зрозуміли задуму в текстах про себе, просто з довідників переписали назви своїх книг. Геніально себе представив колишній ректор Могилянської академії В’ячеслав Брюховецький: він згадав, як сидів у садочку на горщику поруч зі своїм першим коханням, як зрозумів, що жінкам вірити не можна, а треба їх любити... Ми хочемо, аби письменики перестали бути абстракціями. Закарпатський поет Дмитро Кремінь розповідав, як на зустрічі з школярами один його запитав: “От ви з вусами, як Тарас Шевченко, ви лауреат Шевченківської премії, а чому в підручнику під вашим портретом тільки одна дата?”. Книгу присвятили київському письменнику Володимирові Кисельову. - Майже в кожному його романі було по 20 феноменальних рецепти, - продовжує Слабошпицький, - Він казав: книжка моя залишиться, хоча може вона й не видатна, але жінки її читатимуть і щось у ній шукатимуть. Відразу не хотіли писати безкінечні спогади про Кисельова, а пригадали, що багатьох із нас він навчив кулінарній майстерності. До знайомства з ним я міг похвалитися лише вмінням заварити чай і підсмажити яєчню. Тепер, коли приїжджаю до дітей, онуків, вони відразу просять “Качку по-гасконськи", «Кролика по-лангедокськи» за рецептами Кисельова. Не забувайте, що й Павло Загребельний був феноменальним кухарем. Наклад книги - 5 тисяч, за перші 2 дні продажу в столичній “Книгарні Є” купили 400 примірників. - У жовтні плануємо випустити доповнене видання “Одкровень в кафе “Пегас", де будуть уже 120 письменників представлені. В першому - 81, зокрема Юрій Мушкетик, Катерина Мотрич, Василь Шкляр, Любов Голота, Андрій Курков, Ігор Качуровський, Іван Драч, Василь Герасим’юк, Галина Тарасюк, Віктор Неборак. Українські письменики з Австралії, Німеччини, Канади. Від 30-літніх до 91-річного Ігоря Качуровського. Для когось це був шанс нагадати про себе, Юрій Логвин, наприклад, не друкувався вже з десяток років. У наступному виданні додамо рецепти, анекдоти від Валерія Шевчука, Анатолія Шевченка, Бориса Олійника, Романа Іваничука. Їх читатимуть ті, кому набрид канон, а хочеться побачить живого письменника, дізнатися, що він жене самогон, заправляє його горіхами й робить коньяк “Іван Мазепа”, або готує «Сніданок довгожителя», «Салат “Поцілунок бджоли», "Салат «Олександр Македонський», “Салат «Григорій Сковорода», “Коктейль “Сонячні протуберанці”. Слабошпицький каже, що за якістю анекдотів завжди можна зрозуміти інтелектуальний рівень людини. - Микола Сом написав один єврейський, казав, для того щоб Віталій Коротич перестав його в антсиметизмі звинувачувати. А от найчастіше письменники пропонували анекдот, коли старому гуцулові в 1961 році кажуть: діду, москалі в космос полетіли, а він з надією пита: що, всі? У планах видавництва також зробити подібний проект з українськими митцями, спортсменами, політиками. Лауреат Шевченківської премії 2008 року, 60-річна Любов Голота поділилася в “Одкровеннях у кафе “Пегас" секретом приготування “Софійського борщу”. - Вже лихоманно підбираю собі рецепт на вечерю, - гортає авторський примірник книги, - Дуже корисна книжка, породжує море фантазії. Прочитавши її, літератори будуть ще більше любити й поважати один одного. Хотіла б іще почитати водійські історії письменників. Львів`янин Роман Іваничук, наприклад, розповідав, як вчився керувати машиною. Сів із водієм-інструктором, який, як виявилося, читав тільки одного письменника - саме його. “Романе Івановичу, вмикайте запалення, рушайте, - звертається чемно так, а через п`ять хвилин уже б’є його по голові: старий козел, куди преш!” - Іваничук в`їхав у стовп. Іван Столярчук
Коментарі
Останні події
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
- 06.04.2026|11:08Перша в Україні spicy-серія: READBERRY запускає лінійку «гарячих» книжок із шкалою пікантності
- 06.04.2026|10:40Україна на Брюссельському книжковому ярмарку: дискусії, переклади та боротьба за європейські полиці
- 03.04.2026|09:24Кулінарія як мова та стратегія: у Відні презентували книгу Вероніки Чекалюк «Tasty Communication»
- 30.03.2026|13:46Трамвай книги.кава.вініл на Підвальній повертається в оновленому форматі
- 30.03.2026|11:03Калпна Сінг-Чітніс у перекладі Ігоря Павлюка
- 30.03.2026|10:58У Києві оголосили переможців літературної премії «Своя полиця»
- 19.03.2026|09:06Писати історію разом: проєкт «Вишиваний. Король України» розширює коло авторів
- 18.03.2026|20:31Україна візьме участь у 55-му Брюссельському книжковому ярмарку
