
Re: цензії
- 28.04.2025|Ігор ЗіньчукЗаборонене кохання
- 24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
- 21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиДжерела мови російського тоталітаризму
- 18.04.2025|Ігор ЗіньчукРоман про бібліотеку, як джерело знань
- 18.04.2025|Валентина Семеняк, письменницяЗа кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
- 12.04.2025|Андрій СодомораІ ритмів суголосся, й ран...
- 06.04.2025|Валентина СеменякЧитаю «Фрактали» і… приміряю до себе
- 05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ«Ненаситність» Віткація
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Криваві старольвівські пригоди
Марек Краєвський. Голова мінотавра. Роман / Переклад з польської Божени Антоняк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2009. — 310 с.
Старий добрий Львів… Справжній, тобто польський зі знанням німецької, місцями єврейський і лиш десь на низах та по неприємно-романтичних і небезпечних закапелках маргінально-батярський. Львів — єдиний, кому Краєвський відкрито зізнається у коханні, — постає смачним пирогом із розмаїттям інгредієнтів. Його шматок нам люб’язно підніс автор. Від німецької (не гіршої, аніж у Райху!) та вишуканої польської до по-аборигенному привабливої ґвари — такою є мовно-національна амплітуда роману. Місто гріхів, трепетного затишку і яскравої життєвої меланхолії, що чатує на тебе в кожнім місці й кроці. «Львів Краєвського» став уже чимсь на кшталт «Петербургу Достоєвського». Це не казкова середньовічна принада, а скоріше, всім знайомий Содом. 1937 рік. Зима, Новий Рік. Жахливе вбивство у Бреслау, сліди якого тягнуться до Львова. Комісар львівської поліції Едвард Попельський починає співпрацю зі своїм німецьким колегою, якого висилають у «країну варварів» до Лемберга. Їх поєднала т. зв. «справа Мінотавра», яка два роки тому шокувала всю Польщу. Двоє поважних чоловіків мають знайти таємничу «тварюку», що ґвалтує, вбиває й обгризає незайманих дівчат. Слідство триває не без проблем та пікантних деталей. Безперечно, у процесі з’являються нові трупи. Врешті, єдина дитина Попельського, донька Рита (до слова, незаймана), опиняється в небезпеці через невідомого шанувальника… Настрахалися, шановний Читачу? …Природного тла в романі не знайдеш. Є лише міське, соціальне середовище — стіни й будинки, транспорт, вулиці без дерев; світ звичок, слабкостей, зусиль, напружених взаємин і непорозумінь. Безсилля закону і його охоронців, взаємна залежність людей, «закинутість у Буття», як сказав би хтось із тих, кому до смаку пофілософствувати… Кольорова гамма тяжіє до сіро-темного діапазону, більш за те — сонячне світло навіть шкодить головному герою-епілептику. Літа й тепла також немає, лише холодна половина року. Відчувається й ґендерна дисгармонія. На першому плані чоловіки — активні, діяльні, грубуваті. Жінки пасивні (власне, жертви!), часом не надто розумні, в тіні «чоловічої історії». Надзвичайна увага до деталей, напруга кінохроніки, соковитість викладу (коли на тебе ледь не падає крапля зі свіжого оселедця під олією, що прямує від миски до рота) — все це створює неабиякий ефект присутності. Не уникає Краєвський автобіографізму: і польський комісар, і його німецький колега однаково, як і автор книжки, розуміються на класичній літературі, полюбляють латину й греку. У книзі навіть злочинці пишуть дисертації з математики, а вчителі латини розбещують цнотливих панянок. Герої Краєвського позбавлені рис ідеального; вони звичайні смертні зі своїми талантами й диявольськими збоченнями, шкідливими звичками й деякими моральними цінностями. «Життя» в усій своїй несвятій оголеності пробивається майже з-під кожної літери роману. Читач не знайде тут чіткого мірила Правди і Правильності, втіленого в певному образі. Проте, здається, автор — не повний релятивіст. Позірно моральність та ідеали чистоти (духовної та тілесної) майже відсутні чи відсунуті на манівці «правдою життя». Але хіба не починаєш їх цінувати після такої правди?
Вадим Арістов
Коментарі
Останні події
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію