
Re: цензії
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Криваві старольвівські пригоди
Марек Краєвський. Голова мінотавра. Роман / Переклад з польської Божени Антоняк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2009. — 310 с.
Старий добрий Львів… Справжній, тобто польський зі знанням німецької, місцями єврейський і лиш десь на низах та по неприємно-романтичних і небезпечних закапелках маргінально-батярський. Львів — єдиний, кому Краєвський відкрито зізнається у коханні, — постає смачним пирогом із розмаїттям інгредієнтів. Його шматок нам люб’язно підніс автор. Від німецької (не гіршої, аніж у Райху!) та вишуканої польської до по-аборигенному привабливої ґвари — такою є мовно-національна амплітуда роману. Місто гріхів, трепетного затишку і яскравої життєвої меланхолії, що чатує на тебе в кожнім місці й кроці. «Львів Краєвського» став уже чимсь на кшталт «Петербургу Достоєвського». Це не казкова середньовічна принада, а скоріше, всім знайомий Содом. 1937 рік. Зима, Новий Рік. Жахливе вбивство у Бреслау, сліди якого тягнуться до Львова. Комісар львівської поліції Едвард Попельський починає співпрацю зі своїм німецьким колегою, якого висилають у «країну варварів» до Лемберга. Їх поєднала т. зв. «справа Мінотавра», яка два роки тому шокувала всю Польщу. Двоє поважних чоловіків мають знайти таємничу «тварюку», що ґвалтує, вбиває й обгризає незайманих дівчат. Слідство триває не без проблем та пікантних деталей. Безперечно, у процесі з’являються нові трупи. Врешті, єдина дитина Попельського, донька Рита (до слова, незаймана), опиняється в небезпеці через невідомого шанувальника… Настрахалися, шановний Читачу? …Природного тла в романі не знайдеш. Є лише міське, соціальне середовище — стіни й будинки, транспорт, вулиці без дерев; світ звичок, слабкостей, зусиль, напружених взаємин і непорозумінь. Безсилля закону і його охоронців, взаємна залежність людей, «закинутість у Буття», як сказав би хтось із тих, кому до смаку пофілософствувати… Кольорова гамма тяжіє до сіро-темного діапазону, більш за те — сонячне світло навіть шкодить головному герою-епілептику. Літа й тепла також немає, лише холодна половина року. Відчувається й ґендерна дисгармонія. На першому плані чоловіки — активні, діяльні, грубуваті. Жінки пасивні (власне, жертви!), часом не надто розумні, в тіні «чоловічої історії». Надзвичайна увага до деталей, напруга кінохроніки, соковитість викладу (коли на тебе ледь не падає крапля зі свіжого оселедця під олією, що прямує від миски до рота) — все це створює неабиякий ефект присутності. Не уникає Краєвський автобіографізму: і польський комісар, і його німецький колега однаково, як і автор книжки, розуміються на класичній літературі, полюбляють латину й греку. У книзі навіть злочинці пишуть дисертації з математики, а вчителі латини розбещують цнотливих панянок. Герої Краєвського позбавлені рис ідеального; вони звичайні смертні зі своїми талантами й диявольськими збоченнями, шкідливими звичками й деякими моральними цінностями. «Життя» в усій своїй несвятій оголеності пробивається майже з-під кожної літери роману. Читач не знайде тут чіткого мірила Правди і Правильності, втіленого в певному образі. Проте, здається, автор — не повний релятивіст. Позірно моральність та ідеали чистоти (духовної та тілесної) майже відсутні чи відсунуті на манівці «правдою життя». Але хіба не починаєш їх цінувати після такої правди?
Вадим Арістов
Коментарі
Останні події
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні
- 03.10.2025|10:47В Ужгороді вийшла книжка відомого українського поета Олександра Олеся про Карпатську Україну
- 03.10.2025|10:44Кохання, війна і вибір між двома світами: Ірена Карпа представить свій новий роман у Луцьку
- 30.09.2025|19:02Український ПЕН оголосив 20 проєктів-переможців стипендійної програми
- 30.09.2025|18:58Вʼятрович на Форумі видавців презентує новинку «Генерал Кук. Біографія покоління УПА»
- 29.09.2025|09:04Я матір попросив: – ось тут мене вроди!
- 29.09.2025|09:01Що читають українські діти: ТОПи видавництва «Ранок» на «Книжковій країні»
- 25.09.2025|14:50Оприлюднено довгі списки Книги року ВВС-2025