
Re: цензії
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Харківсько-хармсівський трамвай Олега Коцарева
Я вже писала колись, що насторожено ставлюся до поетів, котрі видають збірки прози: підкоряючись інстинктивно домінуючому ліричному началу, вони зазвичай пропонують читачеві щось аморфне, або пафосне, або загадкове, погано зв’язане ланкою сюжету...
Утім, читачам це часто подобається :). Що ж до збірки прози Олега Коцарева «Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого», котра нещодавно вийшла у видавництві «Смолоскип», хвилюватися не доводилось – на безсюжетність не страждають навіть вірші харківського поета, що дуже часто нагадують «заверлібровані» оповідання. Утім, коли чарівний флер верлібру спадає… Перші враження від малої прози Коцарева розчаровують: вона видається сухуватою порівняно із поезією, влучні метафори та порівняння не становлять суцільної тканини тексту, а лишень прикрашають її подекуди, як стразики :). Перше оповідання, котре дало назву збірці, справляє враження примітивної політичної сатири. І лише суто професійне переконання, що з примітивізмом в історії літератури не все так просто, примушує читати далі (до речі, заздрю я людям, котрі починають читати книжку з середини чи з кінця…).
Окрему частину збірки Коцарева справді становлять абсурдистські твори, котрі найбільше нагадують короткі оповідання Хармса. Такими є, наприклад, «Жінка з шампуром» чи «Джон і крайній правий сегмент», котрі ніби свідомо підтверджують хармсівську тезу про те, що цікавими є лише речі, які не мають сенсу.
Алогізм, гротеск і абсурд як засадничі художні прийоми взагалі відзначають творчість двотисячників, котрі послуговуються ними з меншою чи більшою мірою успішності (згадаємо бодай невдалу спробу пародії на готичну новелу Дмитра Стусенка у збірці «Голоси з ночі» чи першу й поки що останню придатну до читання повість Артема Чеха «Киня»). Як і їх колеги з перших десятиліть ХХ століття, сучасні молоді шукають нових творчих методів відображення дійсності, і така література, хоч і розрахована на окремих шанувальників, безсумнівно їх знайде. Одне «але»: після «абсурдистських» управлянь Олега Коцарева вам, дорогі читачі, напевне буде страшно їздити громадським транспортом :).
«Транспортні» образи (найчастіше це трамвай, тролейбус, потяг, метро) справді є чи не найпопулярнішими у текстах збірки. Транспорт може бути місцем розгортання дії в цілому чи окремого, але безумовно значущого епізоду в житті персонажів. Так, скажімо, новела «Депо на Либідській» розповідає нам про дівчину Ліну, котра пішла до супермаркету за цигарками, і її затягнув до трамваю чоловік у синьому одязі, після чого дівчина народила… горобця. Відтоді Ліна почала регулярно кататися на загадковому трамваї з чоловіком на прізвище Вишневецький і народжувати горобців, котрі мешкали потім у колишньому депо на Либідській.
Власне, очевидною тут є роль трамваю як засобу комунікації між реальним та ірреальним світом, та водночас транспортні засоби набирають власного метафоричного значення, відбиваючи дійсність у гротесковий спосіб. Найкрасномовніше це показано в оповіданні «Трамвайний інцидент», де контролерка опиняється зачиненою в вагоні із безліччю агресивних божевільних, котрі, проте, при ближчому розгляді страшенно нагадують тих пасажирів, з якими ми щоранку добираємося на роботу :).
Правда автор переважно намагається знімати драматичне загострення фабули позитивною розв’язкою: скажімо, коли персонажа оповідання «Зміни в розкладі» ірреальні міліціонери закривають в електричці, а потім примушують драїти вагони поїздів, йому все-таки вдається втекти. «Ноги мої у воді, і я бачу, як на некрасивих волосинках моїх гарних пальців з’являються золоті крапки», – так зворушливо виглядає фінал цієї історії про ініціацію.
Отож, Коцарев не зловживає чорним гумором, не грається з цинічним смішком із зникненнями й смертями, майже не вдається до змалювання фізіологічних подробиць. Є в збірці група оповідань, котрі перебувають на межі з реалізмом, хоча реальність тут набуває рис абсурду, – автор балансує між правдоподібними вигадками, суцільним авангардом («Жирна китайська буква») і реалізмом – пронизливо відвертим, як у «Мікрополюванні на озері» (про батьків, розлучення, дитячі травми), та добродушно-іронічним, як у «Нашатирному спирті» чи «Моєму першому рок-фестивалі…». Останні оповідання – автобіографічні, у них ми впізнаємо звичну обстановку школи чи реальних харківських районів, що так добре надаються до відтворення в коцаревській поезії, лаконічній і виразній. Ці риси зберігаються й в оповіданнях.
Елементи фантастики і тяжіння до афористичності неминуче зближують прозу Коцарева з жанром казки – не забуваймо також, що ті ж Хармс і Ввєдєнскій, вимушені відмовитись від формалістичних експериментів, мігрували до дитячої літератури. Спираючись на абсурд як на основний прийом, Коцарев у своїх оповіданнях раз по раз дарує читачеві продумано несподівані алогізми на кшталт «незабаром видужав і вийшов надвір Андрій – він теж виріс, подорослішав за час хвороби та був у біло-зеленій сорочці» чи то «її кваліфікація викликає сумніви, зате вона німфоманка», подібні до дитячих нісенітниць із розряду «по стене ползет кирпич» чи віршиків про маленького хлопчика. Фіто-казка (авторське жанрове визначення) «Соломія і миртовий садок», а також «Пошики. Хороша динамічна п’єса за мотивами тексту «Собор» О. Гончара» становлять постмодерністичний мікс театру абсурду, чарівних казок і розвінчаного реалізму.
Заповідається на те, що рано чи пізно до свого статусу поета і прозаїка Олег Коцарев додасть іще означення «дитячий письменник» – то ж будемо мати свого власного харківського казкаря, котрий, можливо, розчаклує міські трамваї і тролейбуси :).
Олег Коцарев. Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого. Пригодницькі повідомлення. – К.: Смолоскип, 2009.
Тетяна Трофименко
Додаткові матеріали
- Олег Коцарев презентує свою першу книгу прози
- Олег Коцарев. Виступ на «Київських лаврах». АУДІО
- Коцарев Олег. «Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого»
Коментарі
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку