
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Харківсько-хармсівський трамвай Олега Коцарева
Я вже писала колись, що насторожено ставлюся до поетів, котрі видають збірки прози: підкоряючись інстинктивно домінуючому ліричному началу, вони зазвичай пропонують читачеві щось аморфне, або пафосне, або загадкове, погано зв’язане ланкою сюжету...
Утім, читачам це часто подобається :). Що ж до збірки прози Олега Коцарева «Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого», котра нещодавно вийшла у видавництві «Смолоскип», хвилюватися не доводилось – на безсюжетність не страждають навіть вірші харківського поета, що дуже часто нагадують «заверлібровані» оповідання. Утім, коли чарівний флер верлібру спадає… Перші враження від малої прози Коцарева розчаровують: вона видається сухуватою порівняно із поезією, влучні метафори та порівняння не становлять суцільної тканини тексту, а лишень прикрашають її подекуди, як стразики :). Перше оповідання, котре дало назву збірці, справляє враження примітивної політичної сатири. І лише суто професійне переконання, що з примітивізмом в історії літератури не все так просто, примушує читати далі (до речі, заздрю я людям, котрі починають читати книжку з середини чи з кінця…).
Окрему частину збірки Коцарева справді становлять абсурдистські твори, котрі найбільше нагадують короткі оповідання Хармса. Такими є, наприклад, «Жінка з шампуром» чи «Джон і крайній правий сегмент», котрі ніби свідомо підтверджують хармсівську тезу про те, що цікавими є лише речі, які не мають сенсу.
Алогізм, гротеск і абсурд як засадничі художні прийоми взагалі відзначають творчість двотисячників, котрі послуговуються ними з меншою чи більшою мірою успішності (згадаємо бодай невдалу спробу пародії на готичну новелу Дмитра Стусенка у збірці «Голоси з ночі» чи першу й поки що останню придатну до читання повість Артема Чеха «Киня»). Як і їх колеги з перших десятиліть ХХ століття, сучасні молоді шукають нових творчих методів відображення дійсності, і така література, хоч і розрахована на окремих шанувальників, безсумнівно їх знайде. Одне «але»: після «абсурдистських» управлянь Олега Коцарева вам, дорогі читачі, напевне буде страшно їздити громадським транспортом :).
«Транспортні» образи (найчастіше це трамвай, тролейбус, потяг, метро) справді є чи не найпопулярнішими у текстах збірки. Транспорт може бути місцем розгортання дії в цілому чи окремого, але безумовно значущого епізоду в житті персонажів. Так, скажімо, новела «Депо на Либідській» розповідає нам про дівчину Ліну, котра пішла до супермаркету за цигарками, і її затягнув до трамваю чоловік у синьому одязі, після чого дівчина народила… горобця. Відтоді Ліна почала регулярно кататися на загадковому трамваї з чоловіком на прізвище Вишневецький і народжувати горобців, котрі мешкали потім у колишньому депо на Либідській.
Власне, очевидною тут є роль трамваю як засобу комунікації між реальним та ірреальним світом, та водночас транспортні засоби набирають власного метафоричного значення, відбиваючи дійсність у гротесковий спосіб. Найкрасномовніше це показано в оповіданні «Трамвайний інцидент», де контролерка опиняється зачиненою в вагоні із безліччю агресивних божевільних, котрі, проте, при ближчому розгляді страшенно нагадують тих пасажирів, з якими ми щоранку добираємося на роботу :).
Правда автор переважно намагається знімати драматичне загострення фабули позитивною розв’язкою: скажімо, коли персонажа оповідання «Зміни в розкладі» ірреальні міліціонери закривають в електричці, а потім примушують драїти вагони поїздів, йому все-таки вдається втекти. «Ноги мої у воді, і я бачу, як на некрасивих волосинках моїх гарних пальців з’являються золоті крапки», – так зворушливо виглядає фінал цієї історії про ініціацію.
Отож, Коцарев не зловживає чорним гумором, не грається з цинічним смішком із зникненнями й смертями, майже не вдається до змалювання фізіологічних подробиць. Є в збірці група оповідань, котрі перебувають на межі з реалізмом, хоча реальність тут набуває рис абсурду, – автор балансує між правдоподібними вигадками, суцільним авангардом («Жирна китайська буква») і реалізмом – пронизливо відвертим, як у «Мікрополюванні на озері» (про батьків, розлучення, дитячі травми), та добродушно-іронічним, як у «Нашатирному спирті» чи «Моєму першому рок-фестивалі…». Останні оповідання – автобіографічні, у них ми впізнаємо звичну обстановку школи чи реальних харківських районів, що так добре надаються до відтворення в коцаревській поезії, лаконічній і виразній. Ці риси зберігаються й в оповіданнях.
Елементи фантастики і тяжіння до афористичності неминуче зближують прозу Коцарева з жанром казки – не забуваймо також, що ті ж Хармс і Ввєдєнскій, вимушені відмовитись від формалістичних експериментів, мігрували до дитячої літератури. Спираючись на абсурд як на основний прийом, Коцарев у своїх оповіданнях раз по раз дарує читачеві продумано несподівані алогізми на кшталт «незабаром видужав і вийшов надвір Андрій – він теж виріс, подорослішав за час хвороби та був у біло-зеленій сорочці» чи то «її кваліфікація викликає сумніви, зате вона німфоманка», подібні до дитячих нісенітниць із розряду «по стене ползет кирпич» чи віршиків про маленького хлопчика. Фіто-казка (авторське жанрове визначення) «Соломія і миртовий садок», а також «Пошики. Хороша динамічна п’єса за мотивами тексту «Собор» О. Гончара» становлять постмодерністичний мікс театру абсурду, чарівних казок і розвінчаного реалізму.
Заповідається на те, що рано чи пізно до свого статусу поета і прозаїка Олег Коцарев додасть іще означення «дитячий письменник» – то ж будемо мати свого власного харківського казкаря, котрий, можливо, розчаклує міські трамваї і тролейбуси :).
Олег Коцарев. Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого. Пригодницькі повідомлення. – К.: Смолоскип, 2009.
Тетяна Трофименко
Додаткові матеріали
- Олег Коцарев презентує свою першу книгу прози
- Олег Коцарев. Виступ на «Київських лаврах». АУДІО
- Коцарев Олег. «Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем