Re: цензії

На відомому британському чат-шоу Том Генкс спровокував кумедну неоднозначну ситуацію. Перед тим він подарував ведучому свою книжку з автографом. Яке ж було подивування ведучого (а він поділився ним в ефірі), коли на 72 сторінці виявив ще один надпис рукою Генкса – вкрай непристойний, з рекомендацією отримати задоволення сексуального характеру.

«Я був певен, що аж сімдесят сторінок книжки ти не прочитаєш», – пояснив актор-письменник. Вам теж після такого захотілося погортати весь тираж Томових «Історій, наклацаних на друкарській машинці», от просто заради того, щоб упевнитися, що там всередині нема послання від Генкса? Ще одного послання, я маю на увазі, окрім самої прози. В книжці оповідань Генкса – 17 оповідань і 450 сторінок, на 72-ій зупинитися буде складно, навіть якщо на ній стоїть непристойна рекомендація.

Книжка оповідань Генкса сюрпризом не стала, він часто брав участь у написанні сценаріїв, його проза з’являлася в "НьюЙокері", скажімо. Не було несподіванкою, що «Історії, наклацані» потрапили до списків бестселерів і протрималися в ньому на верхніх позиціях (третє місце) кілька тижнів.

Здивувало, що книжка не отримала одностайно схвальних відгуків (і це дуже добре, значить, її читали не тільки фанати актора). І хоча буде складно, доведеться позбутися спокуси читати книжку через фільмографію Генкса: от сидить ветеран Другої світової з інвалідністю – вітання «Спасінню рядового Раяна», от міркують про політ у космос «Аполона-13» – власне, однойменне кіно, от дівча відмовляється від ситого життя, щоб стати шоуменкою – омаж «Родзинці», а четвірка мультикультурних друзів прибули чи не прямо з «Джо проти вулкана». Відзвуки фільмів Генкса в книжці насправді є, просто не вони тут головні.

Двійко шкільних друзів зараз мають добру тридцятку і вирішують зійтися. Вона – шаленої енергії контрольфрік. Він – добродушний лінюх. І спочатку він чесно намагається слідувати її плану з його удосконалення. Але вчасно починається нежить, яка стає приводом розійтися.

Чудова дружина, будиночок у передмісті, двоє здорових дітлахів. Чого ще треба чоловіку з мирних 1950-х? Щороку на Різдво йому дзвонить із привітаннями побратим, з якими воювали. І починає боліти, нестерпно боліти ампутована після поранення нога і покалічена рука.

Хлопаці виконується дев’ятнадцять. Батько запрошує з нагоди на пляж для серферів, пляж зветься Марсом, а місцеві спортсмени – марсіанами. Хлопця Кірком звати, до речі ("Стартрек", так). Вони з батьком колись часто плавали разом. Зрештою виявляється, що та поїздка – прикриття для батькової зустрічі з коханкою. Малий сильно ранить ногу – матиме, кажуть, від того великий шрам.

Жінка з дітьми іде від чоловіка-зрадника, переїздить до нового району – прекрасний район. У неї виникає упередження щодо її сусіда, теж самотнього батька, їй здається, що вона знає, якими були б їхні стосунки – пісними та порожніми. Випадково стає відомим: сусід – кокаїновий наркоман, який уже 20 років у зав’язці. І це міняє ставлення Бетті до нього.

Батьки Кенні давно розлучилися. Нині у нього День народження, десять років виконується, тож він нарешті побачить рідного батька і рідну матір в той самий день в тому самому місці. Наразі він проводить тиждень з мамою: ходить із нею на роботу, дивляться разом телевізор, катаються новим автом, літають спортивним літачком маминого бойфренда. Батьки уникнули зустрічі.

Стів вибив у боулінг 300 балів – це була Ідеальна Гра. І ще п’ять разів повторив результат. Стів став зіркою місцевого клубу, та й відео з його перемогою популярне в інеті. Наступну гру він злив на дванадцятому шарі. А за пару місяців уже зміг спокійно ходити грати – його ніхто не впізнавав.

Що об’єднує цих людей та ці історій?

Вони точно знають, яка спритна бура лисиця стрибає через ледачого собаку.

Ні, я не збожеволіла і не кидаю рандомно слова на сторінку. Ця репліка про лисицю і собаку містить в оригіналі всі двадцять шість літер англійської абетки (the quick brown fox jumps over the lazy dog), і тому цим реченням перевіряють, чи працюють всі клавіші на друкарських машинках, чи, бува, якась з них не западає. Тобто, це по суті перше речення, яке було надруковано на кожній машинці з англійським шрифтом. Це таке собі немовляче «мама» друкарських машинок, настільки застарілого пристрою, що його уже й складно уявити немовлям.

Всі історії в книжці об’єднані старими друкарськими машинами, що уже і з назви збірника видно – «Історії, наклацані на друкарській машинці» (в оригінальні книжка зветься Uncommon Type). Генкс колекціонує ці пристрої, він їх збирає з кінця 1970-х, і є шаленим фанатом. Було, навіть дозволив назвати своїм ім’ям апку, що імітує роботу на друкарській машинці, і знявся в документалці, де розповів про свою колекцію. Каже, що цей його приватний стимпанк-музей і надихнув на цю книжку. Але справа тут серйозніша за старомодну назву чи любов автора до антикваріату

Ганна Улюра