Найпрадавніші джерела повідомляють про свійських тварин і тварин-компаньйонів як про доконаний факт, але чи була колись домашня вівця дикою, як вовк, койот чи шакал опинився в людській оселі й перетворився на пса, і навіть, якими хитрощами місце головного мишолова й пухнастого улюбленця кіт назавжди виборов у ґенети – достеменно невідомо.

Захопливі, мудрі й дотепні казки про тварин завжди користувалися популярністю серед слухачів, і сьогодні у творах багатьох авторів зринають лапи і хвости . Історії про домашніх улюбленців – особлива категорія книжок, котрі зворушують і вчать любові до ближнього – меншого, беззахистнішого, але відданого друга. Часом вони смішні й дивакуваті, часом – щемкі й болісні, але завжди промовляють до самого серця.

Наступний перелік містить історії на будь-який смак: серйозні й кумедні, для дітей і для дорослих, зарубіжну класику та українські новинки.

«Флаш», Вірджинія Вулф

Дебютна книжка видавництва O.K. Publishing – напрочуд естетичне і виняткове видання. По-перше, «Флаш» – це твір «королеви модернізму» Вірджинії Вулф, котру вкрай рідко зустрінеш українською, по-друге, він вельми незвичайний у своїй подачі й, навіть, для доробку авторки. «Флаш» – це роман-розвага, написаний дотепно й без претензій на лаври. «Флаш» – це оригінально сконструйована історія Елізабет і Роберта Браунінґів, подорож у часі до стриманої вікторіанської Англії та сонячної волелюбної Італії. Зрештою, «Флаш» – це біографічний нарис, алегорія на роман-виховання, де головним героєм постає, на диво досконалий за виглядом і чуттєвий за характером, спаніель. На долю чарівного Флаша випадає чимало пригод і поневірянь, роки затворництва в задушливій лондонській спальні, чемні паркові прогулянки на повідку, жахіття доґнепінгу посеред розбійницього кубла, мандри дорогами і водою, радощі та підступи флорентійської собачої свободи, калейдоскоп чуттів і почуттів, знайомства, ревнощі, зневіра, примирення, відданість, а, понад усе, особлива, притаманна хіба що тваринам, безумовна любов. 

“Sheepish”, Кетрін Френд

Років двадцять тому Кетрін Френд зі своєю коханою партнеркою Меліссою перебралася на ферму в Міннесоті, аби розводити овець, стригти шерсть і прясти пряжу. У перервах Кетрін писала книжки: підліткове й доросле фентезі, дитячі історії, а ще дотепні оповідки про життя на фермі, вівчарство і вовну. “Sheepish: Two Women, Fifty Sheep, and Enough Wool to Save the Planet” – збірка саме таких есеїв-оповідок, щирих та іронічних, здатних як надихнути заручників мегаполісів на романтичне сковородинство, так і відлякати від нього.

Дві жінки проти п’ятдесяти овець (і ще з десяток лам), чи заодно із ними? Як стати професійним і прагматичним фермером, попри зворушливу ніжність до тварин? Як доглядати, годувати, берегти свою отару, приймати пологи, лікувати, припиняти страждання, а ще стригти, прясти, фарбувати пряжу, вигадувати назву відтінкам і плести шапки, шалики, светри та шкарпетки? Як не згубити любов і почуття гумору в найпохмуріші та найважчі дні? Усі відповіді і зворушливі пошуки на них зібрано під однією яскраво-овечою палітуркою. 

«Кінь та його хлопчик», Клайв Стейплз Льюїс

Чергова (п’ята за написанням і третя за хронологією) історія з циклу «Хроніки Нарнії» Клайва Стейплза Льюїса вирізняється не лише появою нових головних персонажів, але й особливим орієнтальним настроєм.

Це оповідь про події, що сталися в Нарнії та на південь від неї під час правління королів Пітера й Едмунда та королев Сьюзен і Люсі. Це історія хлопчика Шасти, котрий живе на березі затоки в Калормені, із нерідним йому батьком – рибалкою Аршишем. Одного дня Аршиш зважується продати Шасту, і дізнавшись про це, хлопчик розуміє, що власне життя йому не належить. У роздумах і сумнівах про свою подальшу долю, він розмовляє із конем свого майбутнього господаря, без будь-якої надії на відповідь, але несподівано кінь озивається до нього людською мовою. Так починається захоплива подорож до Орландії та Нарнії, так починається казка про відважних дітей та чарівних коней, котрі шукають свій дім і самих себе. Казка, що захоплює й не відпускає до останнього слова. Казка не лише для дітей, але і для дорослих, чиї душі потребують тепла й магії дитинства.

«Бігль старший», Оксана Лущевська

Коля мріє про пса (найліпше – бігля) і дружить із сусідом дядьком Мироном, щоправда, кличе його «дядь Роном» – по-гарріпоттерівськи. Дядь Рон має колекцію дерев’яних качок і кличе Колю «Кольком» або «Колючкою». Батьки хлопця не дозволяють завести вдома собаку, інша справа – дядь Рон: йому нікого не треба питати, от тільки сам він каже, що вже застарий, аби піклуватися про тварину. Та одного осіннього дня Колька знаходить симпатичного старенького бездомного пса – на вигляд, майже бігля. Саме такого друга треба дядь Ронові, але чи зважиться він узяти до себе пса?

«Бігль старший» – невеличка, дотепна і зворушлива історія про незвичайну дружбу і звичайну турботу, а ще про старість, котра якщо навіть і «не радість» – зовсім необов’язково має минати на самоті. Майстерно прописана Оксаною Лущевською, ця історія щира, динамічна, яскрава, а ще їй так само чудово, як бігль-старший – дядь Рону, пасують стильні ілюстрації Наталі Гайди. 

«Щоденник кота-вбивці», Енн Файн

Кіт Тафі – природжений мисливець, ненажера, хитрун та першорядний розбишака, і йому є що розповісти про життя поруч із людьми, на що пожалітися, і в чому, так би мовити, зізнатися. Бо, кіт, як не крути, убивця. Щоправда, далеко не все в чому Тафі обвинувачують, він дійсно скоїв. Трапляються, часом, непорозуміння (скажімо, із кроликом), а люди одразу здіймають галас і вішають на бідолаху огидні ярлики. Здається, авторці Енн Файн дійсно вдалося проникнути в котячі думки: наратив Тафі вельми унікальний, як і годиться котові – іронічний, зверхній, а ще запаморочливо смішний. Зі свого боку, графіка Катерини Слонової тільки підкреслює чорногуморний, цинічний настрій тексту й гарно лягає в рукописний стиль подачі.

Між, іншим, «Щоденник кота-вбивці» – лише перша повістинка з розлогого циклу пригод і негараздів Тафі, тож, сподіваємося, нам іще випаде нагода посміятися до сліз над іншими його оповідками.

«Павутиння Шарлотти», Елвін Брукс Вайт

Американська класика – одна з найвідоміших казок Елвіна Брукса Вайта й одна з найдобріших історій про тварин. Книжка «Павутиння Шарлотти» побачила світ 1952-го року, одразу стала бестселлером і була нагороджена почесною премією Ньюбері та відзначена Horn Book Fanfare. Згодом вона також отримала медаль імені Лори Інґолс Вайлдер, журнал Newsweek включив її до рейтингу «100 найкращих книжок усіх часів», а ВВС зарахував до 200 найкращих книжок.

Мале й напрочуд слабке порося Вілбур навряд би вижило, якби дівчинка Ферн не взяла його додому, щоби піклуватися. Та ось Вілбур уже стоїть на своїх маленьких ратичках і час йому оселитися у свинарнику на фермі. Зануритися в життя обори з її кумедними мешканцями – справжня пригода: тут є свині, гуси, вівці, навіть, щури і, зрештою, павучиха Шарлотта. Усі вони беруть участь у долі Вілбура, але що чекає на порося з часом – ніж м’ясника? Чи врятує мила Ферн маленького друга? Чи, може, це безкорисливо та кмітливо зробить хтось геть інший?

«Павутиння Шарлотти» – душевна, добра та щемка книжка про віддану дружбу, без зисків і засторог. Книжка для дітей і тих, хто пам’ятає себе дитиною. 

«101 далматинець», Доді Сміт

Ще один приклад західної літературної класики, щоправда, англійської. Навряд, драматургиня й романістка Доді Сміт підозрювала, що саме її казковий, навколоріздвяний роман про силу-силенну плямистих цуценят стане легендарним, але вже після виходу з друку 1956-го року книжка привернула увагу й назавжди полонила серця безлічі читачів. 1961-го року студія Disney створила анімаційний фільм за її мотивами, котрий досі залишається серед фаворитів стрічок для сімейних переглядів. Нині ж, завдяки майстерному перекладу Наталі Ясіновської, понад сотню далматинових хвостиків привітно махають і українським читачам.

Пан та пані Любенькі – щасливе подружжя, подвійно втішене, що їхні далматинці Леді та Понґо також закохані одне в одного. Щастя їхнє множиться в п’ятнадцятеро, коли в домі з’являються малі цуценята, але підступна монохромо-фешн-маніячка Лютелла де Явол має свої плани на плямистих красунчиків, точніше – на їхнє м’яке хутро. Тож далі на героїв-людей і героїв-тварин чекають викрадення й перегони, карколомні пригоди і випробування, а на читачів – сто й один відсоток задоволення. І зауважте, книжка має значно більше родзинок, аніж усі її кіноверсії. 

«Флора й Улісс. Неймовірні пригоди», Кейт ДіКамілло

Можливо, до цього переліку більше би пасувала дебютна книжка авторки «Завдяки Вінн Діксі», про собаку, що вмів усміхатися, але «Флора й Улісс» – також вельми доречна історія, хоч за домашнього улюбленця тут слугує білка.

Батьки Флорабелли розлучилися, дівчинка живе з мамою-письменницею й сильно страждає від браку уваги й любові, вона обожнює комікси, й одного дня рятує білку з нутрощів сусідського пилотягу, а на виході отримує білку-супергероя. Улісс володіє неабиякою силою, літає, розуміє людську мову й навіть складає вірші, тож, звісно, на них чекають ті самі, зазначені на палітурці «неймовірні пригоди»!

Історія Флори й Улісса зворушлива й весела, фантастична – як і годиться для навколокоміксового настрою, підкресленого також ілюстраціями Кіта Дж. Кемпбела, та життєва – як і годиться для підліткової повісті. Вона чарує сюжетними перепетіями та персонажами, особливо другорядними, і, як і всі книжки ДіКамілло чудово підійде для родинних рід-елаудів.

«Гімназист і чорна рука», Андрій Кокотюха

Повість Андрія Кокотюхи «Гімназист і чорна рука» – своєрідний столичний детектив, замішаний на цілій низці перепетій, підступів, убивстві, помилковому ув’язненні бійця АТО й пошуку зниклого історичного артефакту. Але водночас, це авантюрна дитяча оповідка про школяра й собаку, котрі невчасно (чи, навпаки, саме враз) опинилися в поганому місці.

Гімназисту Юркові Туряниці та «майже його» псові Джентльмену доведеться зануритися в справжні кримінальні таємниці й добряче побігати старими вуличками Києва. Та, звісно, з того вийде неабияка пригода, якщо за справу береться простакуватий, але кмітливий приватний детектив Назар Шпиг.

Є тут і дрібні каверзи, і досить значні інтриги, трохи романтики та багато гумору, а також натяк на наступне розслідування, словом, усе, що треба для гарної детективної книжки.

«Томасина», Пол Гелліко

Перед читанням «Томасини», неодмінно слід запастися носовичками, оскільки ця книжка розчулить і найсуворішого читача, але вона ж здатна зцілити від душевного болю й подарувати надію там, де про неї забуто.

Ендрю Мак–Дьюї працює ветеринаром, проте не любить ані своєї професії, ані тварин, адже він мріяв бути справжнім лікарем і рятувати життя людям. А ще в нього померла дружина, і цього виявилося достатньо, щоби зовсім зламати Ендрю, озлобити, поселити в його душі зневіру. Він навіть не помічає, як коїть страшне лихо, віднімаючи у власної доньки улюблену кішку Томасину. На щастя, поруч живуть друзі і просто люди, небайдужі до чужого горя, здатні зробити все, аби зігріти самотнє зневірене серце. А ще, кожен заслуговує на диво, особливо маленька руда дівчинка, зажурена втратою чарівної рудої киці. 

«Гусь від А до Я», Надьожна

Понад рік дотепний інтернет-персонаж і мем Гусь, створений художницею Надією Кушнір (Надьожна) збирає вподобайки й компліменти від української публіки.Відвертий та іронічний Гусь не лізе за словом у кишеню, ігнорує правила правопису й етикету, втім, за потреби, пізнає дао, відкриває третє око чи черпає з джерел всесвітньої мудрості. Він прекрасно виглядає на горнятках, футболках, шкарпетках і навіть банківських картках, без промаху б’є по наших буденних проблемах і комплексах та влучає в саме серце своєю няшністю й кумедністю. Абетка однослівних Гусевих перлів «Гусь від А до Я» – яскрава книжка-розвага для всіх шанувальників безкомпромісного пернатого героя. І так, оригінальні лексика й пунктуація Гуся збережені. 

«Дім для Дома», Вікторія Амеліна

Новий роман Вікторії Амеліної – це досконало зважена та гармонійна, хоч і багатошарова історія однієї львівської сім’ї: старого полковника радянської авіації Івана Цілика, його дружини, двох одиноких дочок і двох онук, а ще пуделя Дома (Домініка, Доміка). І саме пес стає головним оповідачем того, що відбувається протягом 15-ти років у маленькій квартирі на вулиці Лепкого, часом заглядаючи в шпаринки минулого, беручи сліди чужих доль, вчуваючи запахи забутих і похованих таємниць.

«Дім для Дома» – своєрідна фамільна сага, історія однієї невкоріненої родини та водночас цілого народу, історія одного міста та водночас цілої країни, історія про буремні 90-і та водночас про цілу епоху, представники якої вціліли, але пережили надто багато, аби і їхні душі залишилися цілими. Розповісти таку історію, не зійшовши в надмір деталей чи пафосу – завдання не з простих, але з таким наратором як Дом – воно виконане бездоганно, хай йому бультер’єр!

Олександра Орлова