Re: цензії
- 09.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ100 тонн світла
- 07.03.2026|Надія Гаврилюк“А я з грядущих, вочевидь, епох”
- 06.03.2026|Микола Миколайович ГриценкоДефіцит людського спілкування. Проблематика «Відступників» Христини Козловської
- 04.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХтось виловлює вірші...
- 27.02.2026|Василь КузанМіж "витівкою" і війною
- 26.02.2026|Роман Офіцинський«Моя Галичина» Василя Офіцинського
- 24.02.2026|Тетяна Іванчук, письменницяПартитура життя
- 22.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськТалановиті Броди
- 20.02.2026|Богдан Дячишин, ЛьвівПоет від природи: книга памʼяті
- 19.02.2026|Віктор ВербичЗцілення від синдрому загубленої пам’яті та закон бумеранга
Видавничі новинки
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
"Весілля - найважливіший ритуал": розкішне народне весільне вбрання зібрали в арт-бук "Наречена"
Арт- бук "Наречена" - новий проект арт-платформи "Ковчег Україна", яку створили письменниця Ярина Винницька, художник Юлія Табенська та колекціонер і меценат Дмитро Осипов.
Минулого року вони видали арт-бук "Скриня. Речі Сили". Тепер, до Форуму видавців, виходить продовження "Скрині". "Наречена" - чергова порція того, що варто рятувати від забуття й глобалізації, - говорить авторка Ярина Винницька.
Як виникла ідея такого видання?
Наші проекти - це все плоди великої любові - любові до традиційної культури. Ми не професійні етнографи, а лише "любителі", адже дуже любимо те, що робимо. Це labour of love, яку ти не можеш не робити.
Темою нового арт-буку є весільний костюм. Наше життя, як і наша психіка, тримається на трьох "реперних" точках - народження, секс, смерть. І весілля є найважливішим ритуалом поміж народженням і смертю - це своєрідна ініціація, перехід у іншу якість. Тому довкола такої знакової події витворився цілий культурний пласт - складна система ритуалів, особливі пісні, особлива їжа, особливий одяг. У фокусі нашої уваги - розкішний весільний одяг різних регіонів України - шиті на весь рукав сорочки, ткані шовком плахти, золоті дукачі, срібні салби, пишні вінки. Хоча, насправді, наша історія, як і всі казки на світі - це також історія про пошуки справжнього щастя.
Як ви створювали книгу і добирали матеріал?
Ми, спільно з Національним музеєм Івана Гончара, а також разом з відомими львівськими колекціонерами Уляною Явною і Роксоляною Шимчук, вибрали найкраще з того, що навишивали, наткали українки протягом останніх ста років. Потім запросили до фотосесії найвродливіших українок з-поміж наших знайомих. Серед них - всесвітньовідома українська диригентка Оксана Линів, знана колекціонерка і реконструкторка старовинного одягу Оленка Дідик, чарівні доньки президента Віктора Ющенка. Під пильним наглядом професійного етнографа Ігора Перевертнюка виокремили найцікавіші факти про найцікавіші артефакти нашого національного весільного посагу і подали це так, щоб було цікаво дитині. Хоча, впевнена, дорослі також віднайдуть у книзі багато цікавого і нового.
Теперішня Україна - територія суцільного несмаку. З нами щось катастрофічно не так на духовному плані, раз ми стали творцями таких нових стилів, як "бикоко" і "пшонка-стайл". З появою масового виробництва ми втратили високий канон, притаманний традиційній культурі. Автентичні речі - ужиткові, часто створені примітивними знаряддями чи на грубому домотканому полотні - є справжнім високим мистецтвом, справжнім "от-кутюр"
Там є загальноукраїнська шафа-купе, що вміщує придане з усіх регіонів, є інтерактивна частина, як от Дерево Роду, яке можна заповнити іменами і фотографіями своїх родичів, оздобити рамкою і повішати на стіну. Адже весілля - це про об´єднання двох родів.
Вибрати образи для книги з такого розмаїття непросто.
Найважчими були дитячі фотосесії. Оскільки книга, в першу чергу, для дітей, а також, як відомо, більшість дівчаток просто одержимі архетипом "принцеси-нареченої", з малих літ приміряють мамині шпильки чи роблять собі фату з тюлі, то ми вирішили залучити дітей у творчий процес. Дитяча студія "Орелі" при музеї Гончара під керівництвом Мирослави Вертюк, одяг, відтворений за автентичними зразками студією дитячого одягу "Аденчик-Баденчик", і просто магічний фотограф Віктор Попіль, сотворили чудо - дитячі фото вийшли настільки чарівними, що ми вирішили випустити їх окремою серією листівок.
Крім того, Етно-галерея Роксоляни Шимчук має унікальну колекцію дитячого автентичного одягу Західного Поділля, Покуття, Гуцульщини, і ми не могли обійти її увагою.
Чому книга розрахована саме на дітей?
Традиція - це, в першу чергу, про передачу знань - від бабці до внучки, від серця до серця. Тому для мене книга - це така символічна передача найціннішого. А ще це спроба інфікувати любов´ю до свого тих, хто завтра буде вирішувати долю цієї країни, і нагода привити маленьким українкам гарний смак.
Теперішня Україна - територія суцільного несмаку. Для мене краса і естетика - це категорії духовні, а зовсім не матеріальні. Тому з нами щось катастрофічно не так на духовному плані, раз ми стали творцями таких нових стилів, як "бикоко" і "пшонка-стайл". З появою масового виробництва ми втратили високий канон, притаманний традиційній культурі. Автентичні речі - ужиткові, часто створені примітивними знаряддями чи на грубому домотканому полотні - є справжнім високим мистецтвом, справжнім "от-кутюр". Всі ці артефакти помарковані вічністю, як знаком якості. І я б хотіла повернути цей високий канон у масову свідомість українців.
Образ нареченої у сорочці з домотканого полотна стає актуальним? Українська мода повертається до минувшини?
Гадаю, зараз у моді не наречена у сорочці із домотканого полотна, а наречена у сорочці, вишитій десь у Китаї яскравими маками. Справжня автентика далі залишається культурною резервацією, адже хто з українок зможе відрізнити борщівську сорочку від поліської чи полтавську плахту від гуцульських запасок? Тому наші арт-буки - це спроба вийти за межі цієї резервації і зробити елітарне масовим.
Валерія Радзієвська
Коментарі
Останні події
- 09.03.2026|08:57Письменник-азовець Павло Дерев’янко презентує в Луцьку культове козацьке фентезі
- 06.03.2026|08:40Оголошено конкурс літературної премії імені Катерини Мандрик-Куйбіди
- 24.02.2026|15:53XХVІІ Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Остаточні результати
- 22.02.2026|12:341 березня у Києві відбудеться друга письменницька конференція проекту «Своя полиця»
- 18.02.2026|17:24«Крилатий Лев» оголошує прийом матеріалів на визначення лавреатів 2026 року
- 18.02.2026|17:14Оголошується прийом творів на конкурс імені Івана Чендея 2026 року
- 18.02.2026|16:5428 лютого Мар’яна Савка вперше покаже у Львові концерт-виставу «Таємний чат»
- 16.02.2026|17:46Романтика, таємниці та київські спогади: Як пройшла презентація «Діамантової змійки» у Відні
- 07.02.2026|13:14Українців закликають долучитися до Всесвітнього дня дарування книг
- 28.01.2026|09:39«Театр, ютуб, секс»: у Луцьку презентують книжку Ярослави Кравченко
