Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
"Весілля - найважливіший ритуал": розкішне народне весільне вбрання зібрали в арт-бук "Наречена"
Арт- бук "Наречена" - новий проект арт-платформи "Ковчег Україна", яку створили письменниця Ярина Винницька, художник Юлія Табенська та колекціонер і меценат Дмитро Осипов.
Минулого року вони видали арт-бук "Скриня. Речі Сили". Тепер, до Форуму видавців, виходить продовження "Скрині". "Наречена" - чергова порція того, що варто рятувати від забуття й глобалізації, - говорить авторка Ярина Винницька.
Як виникла ідея такого видання?
Наші проекти - це все плоди великої любові - любові до традиційної культури. Ми не професійні етнографи, а лише "любителі", адже дуже любимо те, що робимо. Це labour of love, яку ти не можеш не робити.
Темою нового арт-буку є весільний костюм. Наше життя, як і наша психіка, тримається на трьох "реперних" точках - народження, секс, смерть. І весілля є найважливішим ритуалом поміж народженням і смертю - це своєрідна ініціація, перехід у іншу якість. Тому довкола такої знакової події витворився цілий культурний пласт - складна система ритуалів, особливі пісні, особлива їжа, особливий одяг. У фокусі нашої уваги - розкішний весільний одяг різних регіонів України - шиті на весь рукав сорочки, ткані шовком плахти, золоті дукачі, срібні салби, пишні вінки. Хоча, насправді, наша історія, як і всі казки на світі - це також історія про пошуки справжнього щастя.
Як ви створювали книгу і добирали матеріал?
Ми, спільно з Національним музеєм Івана Гончара, а також разом з відомими львівськими колекціонерами Уляною Явною і Роксоляною Шимчук, вибрали найкраще з того, що навишивали, наткали українки протягом останніх ста років. Потім запросили до фотосесії найвродливіших українок з-поміж наших знайомих. Серед них - всесвітньовідома українська диригентка Оксана Линів, знана колекціонерка і реконструкторка старовинного одягу Оленка Дідик, чарівні доньки президента Віктора Ющенка. Під пильним наглядом професійного етнографа Ігора Перевертнюка виокремили найцікавіші факти про найцікавіші артефакти нашого національного весільного посагу і подали це так, щоб було цікаво дитині. Хоча, впевнена, дорослі також віднайдуть у книзі багато цікавого і нового.
Теперішня Україна - територія суцільного несмаку. З нами щось катастрофічно не так на духовному плані, раз ми стали творцями таких нових стилів, як "бикоко" і "пшонка-стайл". З появою масового виробництва ми втратили високий канон, притаманний традиційній культурі. Автентичні речі - ужиткові, часто створені примітивними знаряддями чи на грубому домотканому полотні - є справжнім високим мистецтвом, справжнім "от-кутюр"
Там є загальноукраїнська шафа-купе, що вміщує придане з усіх регіонів, є інтерактивна частина, як от Дерево Роду, яке можна заповнити іменами і фотографіями своїх родичів, оздобити рамкою і повішати на стіну. Адже весілля - це про об´єднання двох родів.
Вибрати образи для книги з такого розмаїття непросто.
Найважчими були дитячі фотосесії. Оскільки книга, в першу чергу, для дітей, а також, як відомо, більшість дівчаток просто одержимі архетипом "принцеси-нареченої", з малих літ приміряють мамині шпильки чи роблять собі фату з тюлі, то ми вирішили залучити дітей у творчий процес. Дитяча студія "Орелі" при музеї Гончара під керівництвом Мирослави Вертюк, одяг, відтворений за автентичними зразками студією дитячого одягу "Аденчик-Баденчик", і просто магічний фотограф Віктор Попіль, сотворили чудо - дитячі фото вийшли настільки чарівними, що ми вирішили випустити їх окремою серією листівок.
Крім того, Етно-галерея Роксоляни Шимчук має унікальну колекцію дитячого автентичного одягу Західного Поділля, Покуття, Гуцульщини, і ми не могли обійти її увагою.
Чому книга розрахована саме на дітей?
Традиція - це, в першу чергу, про передачу знань - від бабці до внучки, від серця до серця. Тому для мене книга - це така символічна передача найціннішого. А ще це спроба інфікувати любов´ю до свого тих, хто завтра буде вирішувати долю цієї країни, і нагода привити маленьким українкам гарний смак.
Теперішня Україна - територія суцільного несмаку. Для мене краса і естетика - це категорії духовні, а зовсім не матеріальні. Тому з нами щось катастрофічно не так на духовному плані, раз ми стали творцями таких нових стилів, як "бикоко" і "пшонка-стайл". З появою масового виробництва ми втратили високий канон, притаманний традиційній культурі. Автентичні речі - ужиткові, часто створені примітивними знаряддями чи на грубому домотканому полотні - є справжнім високим мистецтвом, справжнім "от-кутюр". Всі ці артефакти помарковані вічністю, як знаком якості. І я б хотіла повернути цей високий канон у масову свідомість українців.
Образ нареченої у сорочці з домотканого полотна стає актуальним? Українська мода повертається до минувшини?
Гадаю, зараз у моді не наречена у сорочці із домотканого полотна, а наречена у сорочці, вишитій десь у Китаї яскравими маками. Справжня автентика далі залишається культурною резервацією, адже хто з українок зможе відрізнити борщівську сорочку від поліської чи полтавську плахту від гуцульських запасок? Тому наші арт-буки - це спроба вийти за межі цієї резервації і зробити елітарне масовим.
Валерія Радзієвська
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року