Але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний день народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було", — пише Андрій Любка в есе "Безалкогольний день народження". Воно і ще 59 історій увійшли до збірки "Саудаде", що з´явилася у видавництві "Меридіан Черновіц".

"Саудаде" з португальської означає "світлу меланхолію". У збірці йдеться про пригоди автора в подорожах Європою й Південною Америкою.

— У книжці немає тексту довшого за п´ять сторінок. Більшість мають три. Я цю книжку не писав. Зібрав із колонок, що друкував в одній газеті. Редактори хочуть, щоб автори писали актуальні тексти. А я їх ненавиджу всією душею. Їх найтяжче писати, але їх найбільше коментують і поширюють у соціальних мережах. Ми домовилися, що я створюватиму половину текстів про сучасні проблеми, а половину — про власні пригоди й думки. Часто є вірш або оповідання, які автор написав заради однієї фрази. Чогось йому сподобалося, й він вважав, що це — діамант. Та навколо цього діаманта він додав ще 15 сторінок тексту, через який неможливо продертися. Коли пишу, обираю таку ситуацію й описую її максимально коротко. Щоб не засмічувати простір навколо неї, — розповідає Андрій Любка.

В оповіданні "Ідеальна пара" письменник розказує про те, як він захотів одружитися. Разом із друзями почали вибирати найкращу пару з огляду на професію.

Найкращою жінкою для письменника назвали лікарку. Бо жменю потрібних пігулок для чоловіка завжди знайде. Небажаною визнали вчительку, через її повчання. Ідеальною ж обрали жінку-автомеханіка чи директора рибного господарства. В одному з текстів автор розчарувався в жінці, з якою щойно познайомився. Побачив її занадто великі й сильні ноги. Губи іншої ж назвав ідеальними, бо були схожі на губи коропа. Андрій Любка — затятий рибалка. Ще в одному тексті автор розповідає, як із другом відвідали стриптиз-клуб. Йому здалося, що одну з дівчат тримають у заручниках. Вирішив визволити її. Та здала його охоронцям.

— Есеї раніше були довші. Тепер перейшли в розряд коротших текстів, оскільки зникла сама культура. Немає літературних журналів, де б їх друкували. Тексти скорочують. Ми дійдемо до того, що автори писатимуть неймовірно інформаційний, концентрований абзац. Його подаватимуть, як велику цитату чи й узагалі афоризм, — продовжує.

До книжки увійшли історії про останнього президента Чехословаччини Вацлава Гавела, поета "золотої доби" римської літератури Овідія, українського поета Богдана-Ігоря Антонича й угорського композитора Белу Бартока.

— Це книжка моя не як письменника, а як людини. Тут описую власне дитинство, свої пригоди та друзів. Раніше ми читали щоденники та листи письменників, щоб більше дізнатися про їхнє життя. Зараз щоденником стали колонки. Там описують власні переживання та події. Після смерті сучасного покоління літераторів замість епістолярних зібрань видаватимуть їхні колонки. Є автори, які намагаються себе прикрасити. В мене ж купа дурнуватих текстів. Ситуації завжди намагаюся довести до того, що ліричний герой історії виглядає, як придурок. Моїм улюбленим текстом є "Виманювання коропа". У ньому поєднані улюблені теми — мандри, риболовля, жінки, вино та проминання часу, — каже Андрій Любка.

Він працює над новим романом, дія якого відбувається в Ужгороді. Вихід книжки планує на лютий наступного року. Збірка "Саудаде" коштує у книгарнях 110 грн.

Катерина ЛУК´ЯШКО