Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень

Літературний дайджест

06.02.2017|12:44|Gazeta.ua.

Української мови не навчають у жодному вузі

Української мови не навчають у жодному вузі.

Там викладають лише її граматику й історію, - впевнений сходознавець, перекладач, літературознавець Роман Гамада. - Нема і сходознавства. Його зжерло загальне мовознавство. Раніше вважали, що іраніст щонайменше повинен прочитати 400 сторінок рукописів. Наші кандидати й доктори наук не прочитали жодної.

Україна перебувала в магнетичному полі Росії понад 300 років, і це не могло не позначитися на всіх сферах життя – на крові й плоті українця, на його мові, душі, тілі, розрізі очей. Сходознавство зазнало найбільш нищівної руйнації, бо "офіційна думка" вважала: воно Україні непотрібне. Україна надто далеко від Сходу. Росія ближче географічно. Усі центри сходознавства були розташовані в Москві, Ленінграді й на Закавказзі – в Баку, Тбілісі, Єревані, а також у Середній Азії.

У 1920–1930-х було зроблено мало, однак кільком сходознавцям вдалося врятуватися – Василеві Мисику, Леоніду Первомайському. А ще – іраністу Яремі Полотнюку. Тому "золотий ланцюг спадкоємності" не був перерваний.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери