Re: цензії

03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка

Літературний дайджест

06.02.2017|12:44|Gazeta.ua.

Української мови не навчають у жодному вузі

Української мови не навчають у жодному вузі.

Там викладають лише її граматику й історію, - впевнений сходознавець, перекладач, літературознавець Роман Гамада. - Нема і сходознавства. Його зжерло загальне мовознавство. Раніше вважали, що іраніст щонайменше повинен прочитати 400 сторінок рукописів. Наші кандидати й доктори наук не прочитали жодної.

Україна перебувала в магнетичному полі Росії понад 300 років, і це не могло не позначитися на всіх сферах життя – на крові й плоті українця, на його мові, душі, тілі, розрізі очей. Сходознавство зазнало найбільш нищівної руйнації, бо "офіційна думка" вважала: воно Україні непотрібне. Україна надто далеко від Сходу. Росія ближче географічно. Усі центри сходознавства були розташовані в Москві, Ленінграді й на Закавказзі – в Баку, Тбілісі, Єревані, а також у Середній Азії.

У 1920–1930-х було зроблено мало, однак кільком сходознавцям вдалося врятуватися – Василеві Мисику, Леоніду Первомайському. А ще – іраністу Яремі Полотнюку. Тому "золотий ланцюг спадкоємності" не був перерваний.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери