Re: цензії

виток у Марокко, оренда офісу в центрі міста, запуск власного комерційного проекту – і все це за один тиждень життя. Нічогенькі такі наслідки прочитання книжки «Включайся!» Шерил Сендберг, погодьтеся. І це лише 263 сторінки, а що було б, аби авторка написала трактат на 800? Тож хоч скільки я не крутила носом на початку читання, мовляв, для нас, гендерних активісток, у книжці нічого нового нема, проте якимось магічним чином книжка Шерил змусила мене здійснити не один сміливий вчинок.

Шерил Сендберг – бізнес-леді, входить до ради директорів Facebook. Працює операційною директоркою цієї мережі, до того була віце-президентом з глобальних онлайн-продажів та операцій Google.

Шерил починає книжку з розповіді про те, що вона є матір’ю двох дітей. Я спершу насторожилася, прочитавши це. «Невже і вона виправдовується?» Це виглядало так, наче Шерил каже: я досягла кар’єрних висот, проте я все-таки і матір теж, я виконала свою жіночу функцію. І лиш зараз, коли після прочитання книжки пройшов вже деякий час, я зрозуміла, що вона не виправдовується. Ні, вона говорить: це можна поєднувати.

Сендберг в якийсь момент вирішила говорити на тему жіночого лідерства, кар’єри та амбіцій. І, оскільки вона якраз та, кому вдалося досягнути неабияких успіхів у кар’єрі та особистому житті, її голос тепер чутно.

У світі навіть зародився рух «Lean in» (оригінальна назва книжки) на підтримку жінок-лідерок

Авторка сама стимулює жінок підтримувати одна одну, навчатися, і досягати успіху.

«Кар’єрне зростання часто-густо залежить від уміння ризикувати й обстоювати себе – властивостей, виявляти які дівчат зовсім не заохочують. Це може пояснити, чому неабиякі академічні успіхи жінок досі не привели до помітного збільшення кількости жінок на високооплачуваних і керівних посадах», – пише авторка.

Книжка обрамлена вступом та широкими примітками з посиланнями на дослідження і літературу, використані в книжці, а вміщує також 11 розділів, у кожному з яких розкривається певна перепона на шляху жінок до успіху, або ж говориться про способи подолання перепон.

За її словами, більшість успішних жінок має «синдром самозванця»

Про що ж говорить Шерил? Про те, що жінки не зважуються «зайняти місце за столом», тобто не почуваються рівними і гідними вести справи нарівні з чоловіками. Самі, внутрішньо . Про те, що більшість успішних жінок має «синдром самозванця». Якщо чоловік досягає успіху, то він сміливо приписує це власним умінням. Жінка ж вважає, що їй «просто пощастило», що її переоцінюють, і насправді вона нічого не варта. Знайомо, чи не так?

До жінок-лідерок, пише авторка, ставляться з осудом, їх недолюблюють, вважають «сучками». Яскраво цю тенденцію проілюстрував тест про Говарда і Гайді, описаний у книжці «Включайся!», суть якого ось в чому. Кейс Гайді Ройзен, успішної бізнесменки Кремнієвої долини , було роздано двом групам студентів Гарвардської бізнес-школи. Одній групі кейс видали як є, а для іншої жіноче ім’я Гайді замінили на чоловіче Говард. Результати тесту вразили. Хоч студенти однаково високо оцінили досягнення і фаховість людини із запропонованого кейсу, проте Говард здався їм хорошим хлопцем, а ось Гайді – «егоїсткою», з якою не хотілося працювати.

Загалом текст «Включайся!» прикметний тим, що, попри легкість та популярність викладу, він рясніє посиланнями на наукові дослідження і статистичні дані.

Жінки, які заявляють про себе і мають амбіції, оцінюються негативно. Для чоловіків нормальним є просити про підвищення чи підняття оплати праці, вони гордо презентують свої внески у справу. Аналогічна поведінка жінок мовчазно засуджується.

Суспільство вперто нав’язує жінкам думку, що головна цінність для них – родина і діти. Гадаю, далеко ходити не треба: як часто ви чи ваші подруги чують розпитування про заміжжя і дітей, особливо, якщо їм більше 25? А як часто жінок у такому ж віці питають про кар’єру?

Окрема тема, до якої звертається Шерил – це внутрішня мізогінія. Жінки опиняються в ситуації, коли мусять протистояти не лише чоловікам, але й жінкам. Жінки, котрі роблять кар’єру, зневажливо ставляться до жінок, що обрали присвятити себе материнству, навішуючи їм зневажливі тавра «квочок», «свиноматок» та інші.

Ті ж, хто занурився у сім’ю, закльовують жінок, котрі працюють, за те, що ті «погані матері», «егоїстки». Я особисто ніколи не забуду, як одна мама, до речі, досить відома дитяча поетеса (писати дитячі віршики, як і робити хендмейд, мамам «дозволяється») заявила мені, що у моєї дитини епілепсія через те, що мене «ніколи немає вдома». Це особисто для мене найяскравіший приклад, але я, як і будь-яка жінка, стикається з отакими «поясненнями» мало не щодня.

Кожен має право на вибір – як «мамочки», так і «кар’єристки»

Шерил якраз і намагається донести до читачів, що кожен має право на вибір – як «мамочки», так і «кар’єристки», і треба припиняти гендерні війни. Внутрішньо гендерні в тому числі.

Шерил приділяє увагу рівному розподілові обов’язків. Звертає увагу на те, що «жінки, котрі люблять свою роботу», часто мають подвійне навантаження, адже вдома хатні справи ніхто за них не зробить. Жінки часто беруть на себе забагато: внутрішні амбіції підштовхують до викладання на 100% на роботі, в той час як соціум очікує 100% віддачі вдома. Шерил нагадує: не беріть на себе забагато! І закликає чоловіків по-справжньому розподіляти хатні обов’язки.

Щодо самого видання, то, напевне, це чи не найперша феміністська книжка, розрахована на масового читача і видана в Україні. З дуже приємних бонусів – наявність у книжці статистики окремо для України, як от різниця у заробітніх платах жінок і чоловіків чи відсоток жінок при владі.

Перекладачка Вікторія Наріжна, кому я спершу приписала таку адаптацію книжки до України, пояснила Читомо це так: «У Шерил Сендберг така політика: над кожним перекладом працює команда, яка робить дослідження і додає статистичні дані, актуальні для локального читача . Т ак само, як у кожного перекладу має бути перемова від місцевої успішної жінки . Причому критерії відбору авторки передмови дуже суворі: це має бути жінка з успішною кар’єрою в бізнесі, без спадкових статків та обов’язково з дітьми » . Така прив’язка до наших реалій не може не підкупати і не може не стати в нагоді гендерним активісткам.

Загалом сам переклад приємний, ретельний і не викликає запитань.

Книжка потребує постійних м’язових зусиль для того, аби тримати її відкритою

Якщо говорити про саму книжку як продукт, то, певно, це буде єдиний дьоготь в цистерні меду. Книжку читати незручно . Не знаю, чому видавець зшив її саме таким чином, але розгорнути книжку видалося досить складним завданням. Книжка потребує постійних м’язових зусиль для того, аби тримати її відкритою, у перший день читань я навіть заробила на м’язах долоні крепатуру від того, що постійно тримала книжку розгорнутою, а вона все норовила скластися у тугий зшиток.

У Харкові є чудова ініціатива: «Жінки – це 50% успіху країни». Справді, Україна зараз переживає непрості часи, і дивно було б не використати потенціал половини її мешканців! «Включайся» вчить жити на піці свого потенціалу. Шерил – підтвердження того, що може кожна з нас, якщо не боятиметься.