Re: цензії

Із проектом«Їздець»ми познайомилися наприкінці 2014 року, коли його організатори пішли шукати Україною твори малої прозової форми, тематично пов’язані з конкретним містом, селом, якоюсь особливою пам´яткою, простором чи будівлею.

Перевага у цьому конкурсі надавалася творам, події яких відбувалися в обраному автором населеному пункті, а герої відображали соціальні, культурні, мовні економічні та політичні реалії цього села чи міста.

«Їздець» задумувався як літературний путівник, що розповідає про маловідомі цікавинки України очима письменників. Як збірка короткої прози і водночас справжній путівник із довідковою інформацією про об’єкти і локації, яких нема у стандартних порадниках для туристів.

Але, як воно часто й буває з особливими задумами, ідея почала набирати обертів, набувати нових форм та маштабів. Яких саме, а також про концепцію, літературні мандрівки містами України, складнощі та мрії «Їздеця» Litcentrові розповіли кураторки проекту Галина Танай та Оля Гончар.

Презентація літературного путівника «Їздець» на Книжковому Арсеналі 2015 | Фото - Поліна Городиська, Litcentr

З чого все починалося?

В нашому випадку ідеї та проекти народжуються дуже егоїстично – з власних потреб. В якийсь момент ми зрозуміли, що дуже погано знаємо власну країну. Заплатити гроші в турагенції і поїхати за кордон було справою більш звичною, ніж продумати маршрут і попрямувати у подорож по Україні. А, оскільки ми цікавимося літературою і працюємо в цій сфері, виникла ідея поєднати внутрішній туризм і літературу. Так виникла концепція літературного путівника, в якому письменники розповідали б про цікаві та маловідомі туристичні об’єкти і локації. Наразі ми працюємо над книжкою, що поєднає формат збірника короткої прози та повноцінного туристичного путівника з усією необхідною інформацією: мапами, ілюстраціями, QR-кодами, контактами закладів, де можна переночувати та смачно поїсти. Літературний путівник «Їздець»вийде на початку 2016 року у харківському видавництві «АССА», що спеціалізується на путівниках активностей. Ну а на певному етапі роботи над путівником виникла думка створити «практичну» частину проекта, тобто зайнятись організацією літературних мандрівок по Україні.

Назва «Їздець» виникла сама собою: під час обговорення задуму проекту хтось ляпнув влучне слівце – і так воно й залишилось. Чесно кажучи, якби ми цілеспрямовано працювали над неймінгом – фіг би придумали таку назву. Запам’ятовується, звісно, у першу чергу через асоціацію з одним обсценним словом. А насправді – цілком нормальне слово, яке позначає людину, що їздить. Коротко і ясно.

Презентація літературного путівника «Їздець» на Книжковому Арсеналі 2015 |

Фото - Поліна Городиська, Litcentr

Літературний путівник «Їздець»

Одне з головних завдань при розробці літературного путівника - це більш-менш рівномірно охопити територію України. Бо, звісно, легше знайти авторів, які знають цікаві локації на Львівщині, ніж на Херсонщині - але ж це ще не означає, що в цьому регіоні їх немає. Крім того, по можливості намагаємося залучати місцевих письменників – адже можна набрати 5-10 авторів, які активно мандрують і можуть написати про кілька міст чи регіонів одразу, але ж це нецікаво: хочеться представити читачу більш широкий спектр. Частину авторів відібрали за результатами конкурсу короткої прози «Їздець», що відбувся у грудні-січні 2015 року. Головним критерієм при відборі були цікавість обраної локації та власне якість тексту. Чесно кажучи, ми відібрали до публікації не так багато оповідань, але дуже приємно, що серед авторів, чиї тексти будуть у книзі, є нові, ще не відомі загалу імена. І, навіть якщо цих імен два чи три, - конкурс мав сенс. Решта авторів – письменники, які зацікавилися проектом і погодилися взяти в ньому участь. Наприклад, це Юрій Іздрик, Олексій Чупа, Гася Шиян, Олег Коцарев, Юлія Стахівська, Ірина Цілик, Василь Карп’юк, Вікторія Амеліна.

Літературна мандрівка «Франківськ-Коломия-Франківськ» | Фото - Чарівні Блохи Св. Антонія

Літературні мандрівки містами України

Ідея літературних мандрівок виникла дуже природно – насправді це логічне продовження путівника як книжкового продукту. Розповідати про цікаві локації – це чудово, але без подорожей та безпосереднього спілкування ця ідея, по суті, нічого не варта. Оформлюватися ідея таких мандрівок почала взимку в Івано-Франківську – ми з фотографом проекту Тетяною Давиденкоприїхали у справах, мали фотографувати письменника Тараса Прохаська, і він влаштував нам імпровізовану екскурсію центром міста. Ми були абсолютно вражені і зійшлися на думці, що його розповіді треба записувати, а ще краще – привозити людей, щоб вони могли самі пройти по цих місцях і послухати розповіді Тараса. Власне, під цим враженням і народився маршрут першої мандрівки «Франківськ-Коломия». До речі, це наша гордість, бо, як показує практика, якщо Франківськ хоч трохий відомий – насамперед Станіславським феноменом, Прохаськом, Андруховичем і новими міськими проектами – то від Коломиї ніхто не чекає нічого особливого. І от люди приїздять туди – і бачать містечко з чудовою архітектурою, роздивляються будівлю, де Іван Франко танцював прощальний танок з Ольгою Рошкевич, бачать неймовірну експозицію Музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, приходять на подвір’я гімназії, де навчались Василь Стефаник, Лесь Мартович і Станіслав Вінценз. І, якщо дванадцять людей приїхало і закохалось у Коломию, - значить, ми працювали недарма. Крім того, неможливо зрозуміти літературу, та й загалом культуру певного регіону чи країни, якщо дізнаватись про них лише з підручника чи Вікіпедії. Живе спілкування та подорожі часом здатні дати набагато більше.

Літературна мандрівка «Франківськ-Коломия-Франківськ» | Фото - Чарівні Блохи Св. Антонія

Що ж до інших подорожей, то у найближчих планах – дводенна мандрівка до Львова. Звісно, це туристичне й «літературне» місто, і на позір у ньому нема нічого нового. Але це не так. Насправді українці переважно дуже мало знають про літературний та мистецький Львів, і наше завдання – показати інше обличчя цього міста та познайомити з людьми, завдяки яким Львів рухається і розвивається. Зокрема, це директорка «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка, робоча група, що готує подання Львова на здобуття статусу міста ЮНЕСКО, команди чудових проектів «Медіатека» та «URBAN бібліотека».

Крім того, у наших планах - Вінниця, Чернігів, Харків, Чернівці і Тернопіль, а також повноцінна екскурсійна програма по Києву.

Літературна мандрівка «Франківськ-Коломия-Франківськ» | Фото - Чарівні Блохи Св. Антонія

Складнощі в роботі над Літературними турами

Найголовніша наша проблема – це інфраструктура, бо з усім іншим якось можна впоратись. Підготовка до кожного туру починається з жаху при перегляді розкладу руху потягів і автобусів. Дуже смішно слухати промови політиків про єдину країну, коли регіони цієї країни не з’єднані бодай більш-менш комфортними потягами, а дороги такі, що до пункта призначення на деяких маршрутах можна виплюнути печінку. Друга проблема – це місця для ночівлі: далеко не в усіх туристично привабливих містах є хостели або недорогі та комфортні готелі. Ну а далі починаються сюрпризи, передбачити які взагалі неможливо. Наприклад, готелі і хостели, адміністратори яких працюють без комп’ютерів – бо директор вирішив, що це зайве. І можна хоч до посиніння писати листи з питаннями та пропозиціями – і ладно листи, але ж і певності, що тобі справді забронюють місця на конкретну дату, немає, бо люди, як старовіри, вписують всю інформацію у товсті журнали.

Якщо ти пройшов шлях побудови маршруту і поселення в готель чи хостел – усе інше вже не страшно. Майже. Бо є ще питання їжі, але з цим все-таки легше.

Літературна прогулянка «Байкове кладовище: від Лесі до Пако» | Фото - Ната Коваль

Найзахопливіше у кожному турі – це спілкування і співпраця з партнерами на місцях. Просто прекрасно працювати зі Львовом – там є досвідчені і креативні люди, які чудово знають своє місто, і нам не треба вигадувати велосипед – достатньо запитати поради й довіритися партнерам. Знову ж, дуже приємно працювати з Коломиєю – маємо агентку на місці, чудового екскурсовода і музейного працівника Софію Анжелюк. А що ж до цікавих випадків, то найцікавіше, мабуть – це подолання організаційних і логістичних труднощів. Ну, приміром, ми як відповідальні люди заздалегідь купуємо на групу квитки на автобус «Франківськ-Коломия». Але, будь ти хоч суперменеджером, ти не можеш довести місцевим, що квиток дає першочергове на проїзд – ну не прийнято, хто сів, той і їде, і ти починаєш переговори з водієм, контролером і пасажирами у найкращих традиціях східної дипломатії. Або, наприклад, є містечка, в яких кав’ярні і практично всі адекватні заклади, де можна поїсти, зачиняються близько 18:00. Мешканцю великого міста уявити це дуже важко, але так є. Так само, як є люди, які практично не користуються інтернетом і комп’ютером, а анонси культурних подій слухають на «Радіо Промінь». Спершу це дуже дивує, але що далі, то менше. Бо ми живемо в дуже дивній країні, але іншої в нас немає. А, щоб щось змінити, треба спершу навчитися працювати в тих умовах, що є.

Літературна прогулянка «Байкове кладовище: від Лесі до Пако» | Фото - Ната Коваль

Плани та мрії «Їздеця»

План наразі дуже простий. По-перше, сформувати програму мандрівок, яка більш-менш рівномірно охоплюватиме всі регіони України, крім тимчасово окупованих територій, і зробити наші подорожі регулярними. По-друге, завершити розробку повноцінної екскурсійної програми по Києву, що буде максимально гнучкою і відповідатиме інтересам як киян, так і туристів. Крім того, ми плануємо зробити нашу програму мультидисциплінарною: звісно, літературно складова для нас пріоритетна, але ж неможливо говорити про літературу у відриві від історії, архітектури, культурології тощо. Наступний крок – це вихід проекту на міжнародний рівень: організація закордонних мандрівок культурного спрямування для українців, а також подорожей для іноземців в Україну.

Літературна прогулянка «Байкове кладовище: від Лесі до Пако» | Фото - Ната Коваль

Якщо говорити про мрію, то вона у нас дуже проста. Перше і головне бажання – щоб українці стали мобільнішими і не боялися подорожувати і спілкуватись. Тому що спілкування та подорожі – це найпростіший шлях до взаєморозуміння. Не може бути єдиною країна, мешканці якої майже не виїздять за межі рідних областей. А з цього витікає мрія про створення нормальної інфраструктури. Не можуть порозумітися нав’язані нам пропагандистським дискурсом «Захід» і «Схід», якщо між ними немає зручного транспортного сполучення. Розворушити людей, допомогти їм стати більш мобільними і сформувати стійкий попит на культурний продукт та готовність за нього платити – це, звісно, дуже амбітна мрія, але вона варта того, щоб працювати над її втіленням.

Розмовляла - Поліна Городиська