На зустрічі говорили зокрема про те як бути Україні в конфлікті з Росією та про випродоковування нових культурних сенсів.

"Російська еліта заплуталася в тому, що вона не може запропонувати нові перспективи. Росія в агонії, але що нам з того? Її агонія може тривати з десяток років, бо в неї є ресурси. Ми стільки не витримаємо. Нам потрібно оточувати себе стіною лінією оборони і десятки років чекати, бо звідти попре голодна орда, бо психологічний стан народу підвищується і далі, якщо він не отримує бажаного настає депресія і починаються розборки в середині. Раптом багато людей згадають, що вони давно любили Україну і полізуть сюди. Років 10 нам потрібно буде стримувати цей натиск людей в розпачі та агресії. Тому від тих банд, які попруть сюди буде і потрібна стіна. Впродовж 10 років Росія під натиском власних проблем просто розвалиться. Потім значна частина європейської Росії об`єднається з європейською частиною Україні і це призведе до зміни, можливо, ми створимо нову державу під назвою "Русь". У нас на це є історичні та символічні права. Коли ми долучаємо Новгород і північні землі — виходить "Русь" " - сказав письменник Сергій Дацюк

Антін Мухарський вважає, що українська культура не має маркерів своєї ідентичності.

"Сприйняття України як варварської скіфської цивілізації воно дуже стале і дуже серйозне в Європі. Тому, що ми передусім не маркуємо себе як сучасна модерна, культурна нація. Майже відсутні ці маркери. Ці маркери: музика, художнє мистецтво, кінематограф, який не апелює до шароварних ідей: Україна, вуса, козаки, шаровари. Нема випродуковування нових модерних активних сенсів. Стосовно музики - я з радістю кажу Океан Ельзи. Українці знають, а Європа не знає, потім починаєш махлювати і кажеш Gogol Bordello. Те, що не зовсім українське починаєш видавати за українське. Література: Шевченко і дай бог скажуть, що не футболіст. В Україні відсутні маркери ідентичності, які б дозволяли молоді надибувати якісь свої моменти. Українська культура має бути конвертивною. Вона має бути як долар, як Фунт стерлінгів."

Зустріч тривала більше двох годин. По закінченню автори роздавали автографи усім охочим.