Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Гумдо
Путінський гуманітарний дар – спершу смерть, потім цукор.
Гумдо - саме цим дещо кумедним словом із наголосом на кінцевому "о" мої знайомі франківські лікарі в тяжкі часи матеріальної скрути десь посередині 1990-х називали гуманітарну допомогу. "Я завтра весь день чергую на прийомі гумдо від мальтійців", – сповіщав мене блаженної пам´яті Василь, винятково талановитий доктор-психіатр, а заодно мій шкільний товариш і запеклий колекціонер рок-музики.
Гумдо приходило з Заходу. Від Мальтійської служби чи інших доброчинців, переважно з Німеччини або Австрії. З Росії гумдо не приходило, бо з неї взагалі нічого доброго не приходить. Росія тоді й сама гумдо сильно потребувала. Я переконаний: вона його місцями й досі дуже сильно потребує – там же нужда, розруха по всіх отих глибинках, народ виголоднів і спився до краю.
Зате ми в Україні переживаємо сьогодні справжній гуманітарний бум. Хочеться нести, віддавати, ділитися. Ми стали суспільством добровільної пожертви, і це прекрасно. Гуманітарно. Гуманно. Людяно.
Тож поки бойовики маскують міни під дитячі іграшки та речі домашнього вжитку, у тому ж таки Франківську, як і в десятках інших міст, збирають харчі для бійців АТО. Переважно дрібні підприємці, зокрема з тих, які постачають їжу з Італії, Іспанії та інших заробітчанських країн. Усе, що Путін заборонив росіянам, тепер контролюють вони. І славнозвісний хамон, і велетенські голови пармезану, і великокаліберні оливки сьогодні складують для наших солдат. Великий перерозподіл глобальних харчових потоків. До іспанських консервів та сухогризів щогодини додаються чергові партії ящиків з українськими тушонками. Їх приносять власники місцевої перукарні. Звідки в них її аж стільки?
Усі, хто сортує харчі, надзвичайно вдоволені: "Ну хоч наїдяться наші хлопці!" А відтак знову жарти про обділених злим карликом росіян. Австрійський шоколад, італійський тунець. Тепер на них покладена особлива місія – додавати сил українським бійцям. "Володю, а де ж хумус?", – це сортувальниці піджартовують над водієм з виразно біблійним профілем. "Я галицький єврей, – гордо парирує той. – Мене годує не хумус, а квасоля". І знову сипляться жарти: про любителів бобових та про неминучу кризу вітропускання в обмежених відтепер росіян.
Сучасна українська кухня вся тут – у цих контейнерах та картонах зі всякою їстівною всячиною з усього світу. Ми вже давно до неї звикли, зжилися з нею. Сучасна українська кухня – це вже давно world cuisine. Так що все на місці, як за добрих давніх часів – свій до свого по своє. Свій для свого зі своїм.
Люди сортують харчі й говорять – про війну, про вторгнення, про те, що Путін пропихає на Схід якийсь "конвой". Завидки його взяли, що в нас усе так злагоджено й гуманітарно, то він собі теж вирішив своє власне гумдо влаштувати. Самого тільки цукру десятки тонн! Це ж за кожного загиблого по скільки кілограмів виходить? Путінський гуманітарний дар – спершу смерть, потім цукор. Багато цукру – сезон закруток як-не-як, пізнє літо. Липке від смерті та крові.
От тобі і вторгнення. Не питайте, чи воно буде – воно є.
Повні КамАЗи матрьошок, сарафанів, косовороток. Що там ще може бути, такого ісконного? Лапті, звичайно. Або, як у нас їх називають, личаки. Ще – балалайки і ложки, бо як же без музики? Уявляєте собі десяток КамАЗів з балалайками? А ще десяток з георгіївськими стрічками? "Есть в ней ситец и парча"!
Ватники, звичайно. Валянки. Тульські самовари, оренбурзькі пухові хустки. Усе, що найнеобхідніше.
"Ви не боїтеся, – запитує Ріко з відносно далекої Швейцарії, – що це замасковане вторгнення? А якщо там зброя в мішках із крупами? А в тульських самоварах – тульські ж автомати Калашнікова? Або протитанкові керовані ракети?".
Я відповідаю, що ми, може б, і боялися, але ми вже давно боятися втомилися. Та й навіщо боятись якогось замаскованого вторгнення, коли в нас їх щодня та щоночі й цілком не замаскованих вистачає. Ви там, кажу, швейцари, уже переставайте в росіян швейцарами бути, будьте швейцарцями, гідними нащадками Вільгельма Телля. Ми, звичайно, з цим кремлівським гумдом і без вас упораємось, але подбайте про себе. Бо це вам лише здається, що ви далеко.
І по кому подзвін – не наша вигадка.
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
