Re: цензії

26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі

Літературний дайджест

15.07.2014|11:53|Gazeta.ua.

На півмільйона макіївчан припадає чотири книгарні

— Після розпаду СРСР родина подивилася напершого президента Кравчука, перехрестилася тазмоталася доКанади.

А Славко — на Донбас. Він ніби приїхав працювати на металургійному комбінаті, та насправді — з мі­сією навернення жителів Донбасу до українства, — розповідає про героя свого роману "Бомжі Донбасу" письменник Олексій Чупа, 27 років. Автор живе в Макіївці на Донеччині, працює машиністом коксохімічного заводу. У столиці книжку представив 11 липня.

— Мої герої говорять українською. У тексті є фрагмент: "У якийсь момент мені здавалося, що на Донбасі українською розмовляємо тільки ми — страшенно мала кількість незрозумілих людей, четверо нещасних бездомних". Бомжі в книзі — інтелігентні. Раніше були звичайними чоловіками, з освітою, житлом. Один із них працював на заводі, поки той не збанкрутував. А зараз вони збирають хавку по смітниках. Разом і тримаються, бо такі інтелігентні.

Наприкінці роману пишете: "але України більше нема".

— Завжди прагну спровокувати читача. Якщо пишу "України нема", то хочу, щоб хтось спробував надавати мені по морді. Щоб довели, що це не так. Під час цієї зими й весни українці поводилися так, як мені хотілося — доводили, що Україна є. Та книгу написав 2012 року, коли все наше політичне життя нагадувало болото. У мене були скептичні настрої не тільки про українців на Донбасі. Вся Україна повільно котилася до сценарію Білорусі. Для мене сюрпризом стали протести. Думав, угоду про асоціацію проковтнуть, як і мовний закон перед тим.

Презентації моєї книжки на Донбасі зараз проводити ризиковано. У макіївських книгарнях є трохи Сергія Жадана, Ірен Роздобудько та Ірени Карпи. А магазинів не так багато — чотири книгарні на півмільйонне місто. Це по одній на 125 тисяч людей.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
16.06.2025|23:44
Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони


Партнери