Re: цензії

26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі

Літературний дайджест

17.06.2014|09:35|Gazeta.ua.

"Ромашка і деревій — королі лікування"

"Із сонцем заплечима. Поліська мудрість Пелагеї"— так назвав нову книжку волинський письменник 63-річний Володимир Лис.

Презентував її 11 червня у столичній книгарні "Є".

— Бабуся Палажка знала дуже багато легенд, молитов і приказок, — каже Володимир Лис. — Вона була знаною на селі повитухою і вміла готувати ліки з трав і квітів. Брала для цього тополю, осику і пирій. А королями лікування вважала ромашку та деревій. Вона була напівграмотною, але люди часто приходили до неї на душевні бесіди. Навіть священик із райцентру приїжджав поговорити з бабусею. Дивувався, що неграмотна жінка так добре знає Святе Письмо.

Пелагея Кусько жила на хуторі поблизу села Згорани Любомльського району на Волині. Померла 1973-го у 74 роки.

— У дитинстві спілкувався з бабусею щодня. Розказувала мені казки про русалок та вовкулаків. Запам´ятав усі і розповідав дітям. Але у книжці вмістив лише чотири, бо більше не дозволяв об´єм. Бабуся дуже цікаво вміла трактувати сни. Її віщування завжди збувалися. Бачити вві сні лайно озна­чало гроші. Місячна ніч віщувала незнайому компанію. Кіт снився до чогось приємного. Небо озна­чало, що хтось про тебе думає чи турбується.

Після її смерті приїхав на ­хутір Згорани до діда. Він тоді сказав: "Знаєш, Володька, оце, як стара моя померла, ніби душа з цього хутора вилетіла". Мені зразу защеміло у грудях. Повернувся додому і зробив перший запис. Тоді дуже шкодував, що не почав робити їх за бабусиного життя. Коли почав працювати над книжкою, поїхав у Згорани на День села. Зі сцени сказав: "Хто пам´ятає мою бабусю, давайте поговоримо". Від її смерті минуло 40 років, але люди у селі досі не забули. Розказували мені, як приймала пологи, готувала ліки з калини, малини й ожини. Цієї весни поїхав у село на проводи. Мені передали ще дві молитви і кілька замовлянь, що від бабусі залишилися. Не вмістив їх у книжку, бо вже пішла у друк.

Світлана КОРЖЕНКО



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем


Партнери