Колишній десантник Ферран Сегадор пішов на пенсію і збирався тихо жити на лоні природи на півдні Франції. Однак на базарі в Перпіньяні, де він купував речі для свого будинку, йому до рук потрапляє раритетна шкіряна сумка, в підкладці якої заховано чотири листи румунською мовою. Оскільки французька і румунська мови споріднені, Феррану вдається їх прочитати. Румунська повія з бару на французько-іспанському прикордонні пише додому сестрі про своє нелегке життя, але в останньому листі з радістю повідомляє, що їй якимось чином вдалося заволодіти чотирма мільйонами євро, які вона надійно заховала.

Оскільки з уривчастої інформації важко було скласти повну картину того, що відбулося, Ферран Сегадор вирушає в іспанське селище Ла-Джонкера, аби на місці довідатися про долю дівчини і грошей. Однак запитання «туриста» насторожують місцевих мафіозі, і чужинець, який пхає свого носа у справи кримінальних ділків, після кількох досить неприємних пригод рятується втечею.

Зрозумівши, що розплутати цей мафіозний вузол так просто не вдасться, Ферран звертається до своїх знайомих у Генеральному управлінні зовнішньої безпеки по дозвіл на використання зброї. Аби відновити справедливість, головному герою доводиться пройти через класичний набір детективного жанру: бійки, полон, катування, погоні, перестрілки, вибухи.

Врешті абсолютним сюрпризом для колишнього десантника стає усвідомлення того, що начебто незначні події на прикордонні насправді тісно пов’язані... з європейською політикою на найвищому рівні.

Напевне, шанувальників детективного жанру зацікавить той факт, що за ім’ям Рено Ребарді насправді «ховається» французький журналіст-міжнародник Ален Ґіймоль, який працює в щоденній газеті La Croix і дуже часто у професійних справах відвідує Україну. Що ж стало приводом для написання детективу, — поцікавилася я в Алена Гіймоля на презентації у Києві.

«Це приклад того, як журналістське розслідування може перетворитися на книжку, — розповідає Ален Гіймоль. — Я сам із півдня Франції, з французької частини Каталонії — Перпіньяна. Це місто біля кордону з Іспанією, де закон дозволяє проституцію. У Франції вона заборонена. Винахідливі каталонці вирішили відкрити в цих місцях борделі. Там працюють повії переважно зі Східної Європи, як правило, з Румунії, Чехії, України, Росії... Багато французів із півдня їдуть туди, щоб розважитися. До того ж, Ла-Джонкера є перевалочною базою для найрізноманітніших видів контрабанди, зокрема і для наркотрафіку. Це як Тігуана в Мексиці. У Ла-Джонкері, щоправда, не стільки вбивств, але жорстокості вистачає. Я тривалий час переймався проблемами Центральної та Східної Європи, тож мені було цікаво, де ті жінки, які їдуть туди, завершують свій шлях. Я написав кілька статей про це місто, а потім вирішив взятися за книжку. Я розумів, що як журналіст можу говорити лише про окремі факти, й на цьому все».

Юлія КОСИНСЬКА