Re: цензії

"Маркес виходив за рамки радянської літератури, а токож тої зарубіжної, яку втюхували читачам СРСР, - каже київський поет Cергій Борщевський. У 1978 році він переклав українською роман Гарсіа Маркеса "Осінь патріарха". Твір надрукували у журналі "Всесвіт".

"Його магічний реалізм не вписувався в соціалістичний і тому ми так зачитувалися колумбійцем. Для світу ж він був феномен, тому що вдруге законодавцем літературної моди в Європі стали письменники Латинської Америки. В першій третині ХХ століття "старий світ" вже захоплювався латиноамериканською модерновою поезією. Хоча завжди у всі часи саме на літературу Іспанії, Франції орієнтувалися в Латинській Америці. В Колумбії Гарсія Маркеса, Хуліо Картасар в Аргентини, Маріо Варгас Льоса з Перу - називаю найвідоміших ,тих кого перекладали на українську. А є ще Мануель Скорса, який ніколи не перекладався, але це теж надзвичайний перуанський письменник, автор п´яти романів. Він рано загинув у авіакатастрофі. Були ще парагвайці, кубинці. Якби у 1970-80-х виставляти літературні збірні континентів, то, мабуть, Латинська Америка здобула б першість. І капітаном цієї команди був би Маркес.

Вважаю українця Василя Земляка одним із відкривачів магічного реалізму в світовій літературі. Схоже писав і житомирянин Валерій Шевчук. Але в СРСР їхні книжки не видавалися. Легше було проходити цензуру перекладу. Якби щось схоже на Маркеса написав грузин чи литовець, його б теж не побачили читачі. Я тому і занурився у переклади, більше ніж у власну творчість, бо лише у такий спосіб міг дати українцям незвичну, надзвичайно якісну літературу, яка пробуджує мозок".

Виразним антидиктаторським романом називає перекладач "Осінь патріарха".
"В той час у Латинський Америці подібних романів вийшло декілька. У Маркеса, на відміну від колег, книга - не про конкретного керівника країни, це збірний образ усіх диктаторів. Не знаю, хто б із сучасних політиків міг бути цікавий письменнику. В 1957-му році Маркес потрапив у Москву на Міжнародний фестиваль молоді. Після відвідин мавзолею, де ще лежав Сталін, він записав, що той спить без жодних докорів сумління. Книга "90 днів за залізною завісою" не перекладалася у нас. Читав її іспанською".

Сергію Борщевському випало познайомитися з Маркесом у 1987 році в Москві.
"Подарував йому свій український переклад. Перше, що він зробив - зазирнув на останню сторінку. Фінальний розділ, більше 50 сторінок, у нього написаний однією фразою. В його романі російською в останньому розділі є і крапки і пряма мова, хоча Маркес в оригіналі так не писав, любив експериментальні форми. Коли побачив, що українською в його тексті теж нема жодної крапки, дав мені вдячний автограф. Це для мене головна літературна премія.

Іван СТОЛЯРЧУК