
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Баса Джанікашвілі: Грузинська література має зацікавити українців, бо найбільше ми пишемо про війну
Журналісти Еспресо.TV поспілкувалися з сучасним грузинським письменником про ситуацію в Україні, україно-грузинські культурні зв´язки та літературу
З Басою Джанікашвілі, одним з найуспішніших грузинських прозаїків і драматургів, вдалось поспілкуватися під час щорічного столичного міжнародного книжкового фестивалю "Книжковий Арсенал". Там відбулася презентація його книжки "Стріляй!", перекладена українською мовою.
В інтерв´ю Еспресо.TV Джанікашвілі розповів чи можна в Україні втілювати грузинські реформи Михаїла Саакашвілі та чому насправді грузини так палко підтримували українців під час Євромайдану.
- Як у Грузії сприймалися останні події в Україні?
- Грузія дійсно дуже переживає за Україну. Чомусь так сталося, що у нас дуже люблять українців. Чому так - не знаю. Білорусів, румунів, литовців ми також любимо, але не настільки сильно. І коли у вас відбувались всі ці події, гинули люди, вся Грузія спостерігала, цьому був присвячений весь інформаційний простір.
В якийсь момент це стало дуже схожим на те, через що ми пройшли у 1990-ті роки. Громадянська війна, коли ми стріляли один в одного, відносини з абхазами, осетинами, тими ж росіянами - все це ті помилки, яких ми припустилися через недосвідченість, емоції, інколи неправильний підхід. У якісь моменти все це згадувалось і думалось, аби українці не помилилися так само, щоб вони врахували наші недоліки. Я досі відчуваю все це. Окрім того події у Криму, який став центром безладдя, дуже нагадують ситцуаціїю з Осетією, після чого 20% Грузії були окуповані.
Здається, що Україна в певному розумінні вже попереду, що Грузії зараз може загрожувати теж саме з боку Росії. Не можна потрапляти до пазурів голодному ведмедю, який тільки-но вийшов з барлігу, потрібно оминати його. Спочатку були ми, потім Україна, потім знову може дістатись Грузії, потім черга може дійти до Молдови, Балтії - ніхто не знає, скільки йтиме той ведмідь. Це небезпечно, і ми разом повинні цього уникати.
- Нова українська влада розглядає можливість проведення реформ на зразок грузинських під час президентства Михаїла Саакашвілі. Чи можливо це, враховуючи, що населення України майже вдесятеро більше, ніж у Грузії?
- Немає нічого неможливого. Хтось і ваших політиків казав, що реформа МВС на зразок грузинської, неможлива, оскільки у Грузії звільнили всі 120 тисяч правоохоронців, а якщо тут звільнити 350 тисяч людей, може виникнути криза. На мою думку, знайти 120 тисяч людей для п´ятимільйонної Грузії - набагато складніше, ніж 350 тисяч нових міліціонерів для України, де живе бульше 40 мільйонів мешканців.
Якщо чиновник захоче, він все зробить. Якщо ж не хоче, отримує гроші, підкоряється наказам, має вдома золотий унітаз, тоді він нічого не буде робити видумуючи тисячу причин. А народ повинен вимагати у політиків рішень. Не виконують - обирати інших, іншого шляху немає.
Грузія у багатьох питаннях пішла вперед, але в якихось відстала. Можливо, в Україні здається, що в часи Саакашвілі у Грузії було все добре, але це не так. Насправді я належу до тієї категорії, хто критикує попереднього президента. Щось, звичайно, було зроблено. Більшість реформ, проведених протягом цих дев´яти років, мені радісно бачити. Ці реформи інколи були болісними, але сьогодні вони даються взнаки. З іншої сторони, попередня влада робила і такі речі, які й не насняться вашим політикам.
- Які, наприклад?
- Ну, наприклад, починаючи з в´язнів та ліків, закінчуючи рівнем корупції, коли вона існувала в Грузії лише на рівні міністерств. Порівняно з Україною, де корупціонерами могли бути звичайні міліціонери. Якісь зміни проводились добре, якісь погано, але головне - зберегти позитивні нововведення і йти далі.
Що стосується України, то тут зараз досить легко впорядковувати державні структури. Працівникам потрібно давати таку зарплатню, щоб у них не було бажання красти. Якщо їм пояснити, що їхня робота престижна, що він зможе принести додому гроші, що його поважатимуть, він може і не буде красти.
- Що загалом відбувається в сучасній грузинській літературі? Чи може вона зацікавити українського читача?
- За кордоном мені та моїм колегам і друзям часто кажуть, що ми всі пишемо про війну, що наші сучасні твори є так званими військовими прозою і драматургією. Ми на це не звертали уваги, але потім я дійсно зрозумів, що тема війни дійсно є важливою, оскільки починаючи з 1990 року Грузія пройшла через сім-вісім воєн. Про неї неможливо не писати, якщо вона тебе стосується.
В Україні, на щастя, війни не було, у вас мирним шляхом змінювалась влада, змінилось стільки президентів без пострілів людей один в одного. А зараз раптово ця проблема зачепила і вас, ця кримська проблема, російська агресія. Тому тематика грузинської літератури може бути близькою для українського читача. Можливо, тому, що він може подивитись на відображення в літературі того, через що пройшли ми, і проаналізувати це. Література є аналізом історії, яку пише не лише історик, а й літератор, письменник. Тому так, грузинська література може бути цікавою в Україні.
Цієї самої теми торкається і книжка, яка скоро з´явиться в Україні. Її переклад українською був для мене принциповим питанням.
- Що це за книжка?
- Книга в українському перекладі називатиметься "Стріляй!". Вона про сім´ю, де між чоловіком і дружиною відбувається війна, і в цей час починається грузинсько-російська війна 2008 року. У центрі цих подій опиняється десятирічний хлопчик, який водночас стає і жертвою, і вбивцею. Тема дуже близька, оскільки і Грузія, і Україна стали об´єктами російської агресії.
- Чи легко грузинському молодому автору увійти в літературу, видати книжку?
- Дуже легко, оскільки існує багато видавництв, діють електронні видавництва, які розповсюджують твори взагалі безкоштовно. Можна легко самому стати видавцем, зробити свої видання платними або безкоштовними. Проблема в іншому - мало читачів.
- Чи є у Грузії зараз така структура, як Спілка письменників, чи проводить вона якусь діяльність?
- Спілка письменників досі існує, зараз це просто одна з багатьох недержавних організацій. Це просто одне з літературних об´єднань, які не фінансуються державою, проводять власну комерційну діяльність. Влада не має фінансувати письменника, якщо це відбувається - це вже Радянський Союз. Влада повинна фінансувати літературу, сам процес, це трохи інше.
- Грузинська влада фінансує літературний процес?
- Це почалось в цьому році, кілька місяців тому було прийнято рішення про фінансування перекладів на інші мови. Якраз моя книга виходить за підтримки такої програми Міністерства культури. Але зараз це сталося не спонтанно, а в рамках структури, яку ми запропонували владі, яка сприятиме розповсюдженню літератури у багатьох країнах.
- Чи існує конфлікт між молодими грузинськими письменниками і ветеранами літератури?
- На жаль, ні. На жаль - оскільки такий конфлікт - це добре. Це звичайна боротьба батьків і дітей, під час якої молодше покоління закаляється, набирається досвіду і як результат перевершує попередників. Так відбувається розвиток. У нас подібна боротьба була після Трояндової революції, коли влада обрізала письменникам дотації з бюджету. Тепер, коли держава не фінансує жодне письменницьке об´єднання, конфлікт вичерпано.
У пресі, звичайно, періодично з´являються нападки на тих чи інших письменників, але це природньо. Більше того, це має позитивний вплив на розвиток літератури в цілому.
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025