З Басою Джанікашвілі, одним з найуспішніших грузинських прозаїків і драматургів, вдалось поспілкуватися під час щорічного столичного міжнародного книжкового фестивалю "Книжковий Арсенал". Там відбулася презентація його книжки "Стріляй!", перекладена українською мовою.

В інтерв´ю  Еспресо.TV Джанікашвілі розповів чи можна в Україні втілювати грузинські реформи Михаїла Саакашвілі та чому насправді грузини так палко підтримували українців під час Євромайдану.

- Як у Грузії сприймалися останні події в Україні?

- Грузія дійсно дуже переживає за Україну. Чомусь так сталося, що у нас дуже люблять українців. Чому так - не знаю. Білорусів, румунів, литовців ми також любимо, але не настільки сильно. І коли у вас відбувались всі ці події, гинули люди, вся Грузія спостерігала, цьому був присвячений весь інформаційний простір. 

В якийсь момент це стало дуже схожим на те, через що ми пройшли у 1990-ті роки. Громадянська війна, коли ми стріляли один в одного, відносини з абхазами, осетинами, тими ж росіянами - все це ті помилки, яких ми припустилися через недосвідченість, емоції, інколи неправильний підхід. У якісь моменти все це згадувалось і думалось, аби українці не помилилися так само, щоб вони врахували наші недоліки. Я досі відчуваю все це. Окрім того події у Криму, який став центром безладдя, дуже нагадують ситцуаціїю з Осетією, після чого 20% Грузії були окуповані.

Здається, що Україна в певному розумінні вже попереду, що Грузії зараз може загрожувати теж саме з боку Росії. Не можна потрапляти до пазурів голодному ведмедю, який тільки-но вийшов з барлігу, потрібно оминати його. Спочатку були ми, потім Україна, потім знову може дістатись Грузії, потім черга може дійти до Молдови, Балтії - ніхто не знає, скільки йтиме той ведмідь. Це небезпечно, і ми разом повинні цього уникати.

- Нова українська влада розглядає можливість проведення реформ на зразок грузинських під час президентства Михаїла Саакашвілі. Чи можливо це, враховуючи, що населення України майже вдесятеро більше, ніж у Грузії?

- Немає нічого неможливого. Хтось і ваших політиків казав, що реформа МВС на зразок грузинської,  неможлива, оскільки у Грузії звільнили всі 120 тисяч правоохоронців, а якщо тут звільнити 350 тисяч людей, може виникнути криза. На мою думку, знайти 120 тисяч людей для п´ятимільйонної Грузії - набагато складніше, ніж 350 тисяч нових міліціонерів для України, де живе бульше 40 мільйонів мешканців. 

Якщо чиновник захоче, він все зробить. Якщо ж не хоче, отримує гроші, підкоряється наказам, має вдома золотий унітаз, тоді він нічого не буде робити видумуючи тисячу причин. А народ повинен вимагати у політиків рішень. Не виконують - обирати інших, іншого шляху немає. 

Грузія у багатьох питаннях пішла вперед, але в якихось відстала. Можливо, в Україні здається, що в часи Саакашвілі у Грузії було все добре, але це не так. Насправді я належу до тієї категорії, хто критикує попереднього президента. Щось, звичайно, було зроблено. Більшість реформ, проведених протягом цих дев´яти років, мені радісно бачити. Ці реформи інколи були болісними, але сьогодні вони даються взнаки. З іншої сторони, попередня влада робила і такі речі, які й не насняться вашим політикам.

- Які, наприклад?

- Ну, наприклад, починаючи з в´язнів та ліків, закінчуючи рівнем корупції, коли вона існувала в Грузії лише на рівні міністерств. Порівняно з Україною, де корупціонерами могли бути звичайні міліціонери. Якісь зміни проводились добре, якісь погано, але головне - зберегти позитивні нововведення і йти далі.

Що стосується України, то тут зараз досить легко впорядковувати державні структури. Працівникам потрібно давати таку зарплатню, щоб у них не було бажання красти. Якщо їм пояснити, що їхня робота престижна, що він зможе принести додому гроші, що його поважатимуть, він може і не буде красти. 

- Що загалом відбувається в сучасній грузинській літературі? Чи може вона зацікавити українського читача?

- За кордоном мені та моїм колегам і друзям часто кажуть, що ми всі пишемо про війну, що наші сучасні твори є так званими військовими прозою і драматургією. Ми на це не звертали уваги, але потім я дійсно зрозумів, що тема війни дійсно є важливою, оскільки починаючи з 1990 року Грузія пройшла через сім-вісім воєн. Про неї неможливо не писати, якщо вона тебе стосується. 

В Україні, на щастя, війни не було, у вас мирним шляхом змінювалась влада, змінилось стільки президентів без пострілів людей один в одного. А зараз раптово ця проблема зачепила і вас, ця кримська проблема, російська агресія. Тому тематика грузинської літератури може бути близькою для українського читача. Можливо, тому, що він може подивитись на відображення в літературі того, через що пройшли ми, і проаналізувати це. Література є аналізом історії, яку пише не лише історик, а й літератор, письменник. Тому так, грузинська література може бути цікавою в Україні.

Цієї самої теми торкається і книжка, яка скоро з´явиться в Україні. Її переклад українською був для мене принциповим питанням.

- Що це за книжка?

- Книга в українському перекладі називатиметься "Стріляй!". Вона про сім´ю, де між чоловіком і дружиною відбувається війна, і в цей час починається грузинсько-російська війна 2008 року. У центрі цих подій опиняється десятирічний хлопчик, який водночас стає і жертвою, і вбивцею. Тема дуже близька, оскільки і Грузія, і Україна стали об´єктами російської агресії.

- Чи легко грузинському молодому автору увійти в літературу, видати книжку?

- Дуже легко, оскільки існує багато видавництв, діють електронні видавництва, які розповсюджують твори взагалі безкоштовно. Можна легко самому стати видавцем, зробити свої видання платними або безкоштовними. Проблема в іншому - мало читачів.

- Чи є у Грузії зараз така структура, як Спілка письменників, чи проводить вона якусь діяльність?

- Спілка письменників досі існує, зараз це просто одна з багатьох недержавних організацій. Це просто одне з літературних об´єднань, які не фінансуються державою, проводять власну комерційну діяльність. Влада не має фінансувати письменника, якщо це відбувається - це вже Радянський Союз. Влада повинна фінансувати літературу, сам процес, це трохи інше.

- Грузинська влада фінансує літературний процес?

- Це почалось в цьому році, кілька місяців тому було прийнято рішення про фінансування перекладів на інші мови. Якраз моя книга виходить за підтримки такої програми Міністерства культури. Але зараз це сталося не спонтанно, а в рамках структури, яку ми запропонували владі, яка сприятиме розповсюдженню літератури у багатьох країнах. 

- Чи існує конфлікт між молодими грузинськими письменниками і ветеранами літератури?

- На жаль, ні. На жаль - оскільки такий конфлікт - це добре. Це звичайна боротьба батьків і дітей, під час якої молодше покоління закаляється, набирається досвіду і як результат перевершує попередників. Так відбувається розвиток. У нас подібна боротьба була після Трояндової революції, коли влада обрізала письменникам дотації з бюджету. Тепер, коли держава не фінансує жодне письменницьке об´єднання, конфлікт вичерпано. 

У пресі, звичайно, періодично з´являються нападки на тих чи інших письменників, але це природньо. Більше того, це має позитивний вплив на розвиток літератури в цілому.