
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Конні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Тарас Прохасько. Сталінський ампір
Я ще був підлітком, і кілька років передплачував журнал «Юний натураліст».
Треба визнати, що таких журналів тепер уже нема. Він був хоч і дитячий, і популярний, але надзвичайно серйозний. Майже у кожному числі були одна-дві зоологічні статті, які порушували поважні наукові проблеми і подавали багато важливої інформації. Щоправда, журнал від цього не переставав бути дуже радянським. Йшлося навіть не про пропагандистські фрагменти, а про систему наголосів, науково замовчуваних тем, а найважливіше – нав’язування такого способу мислення, що все можна збагнути і пояснити, що є такий світогляд, тримаючись якого неможливо грубо помилитися, і навпаки – існують базові світоглядні хиби, які навіть значні відкриття не дають шансу потрактувати правильно. Дуже характерною рисою «Юного натураліста» було те, що усі вагомі нерозв’язані екологічні проблеми двадцятого століття були зосереджені у Західній Європі і Сполучених Штатах (правда, чомусь нічого не згадували про Канаду і Фінляндію), натомість Радянський Союз, країни соціалістичного табору і навіть молоді країни Африки і Азії були тим природнім раєм, який людство могло би втратити, якби не переміг соціалізм. А ще редакція і автори намагалися якнайменше згадувати про досить нову, дуже інтенсивну біологічну дисципліну – етологію, науку про поведінку і психологію тварин. Було зрозуміло, що з нею ще не визначилися, що у ній може бути щось небажане і загрозливе. Підозрюю, що через гру. Бо етологи з’ясували, що кожній тварині, окрім комплексних потреб поживи, розмноження, відповідних умов життя, безсумнівно необхідна гра. Гра, ніяк не пов’язана з поживою, розмноженням, територією і природними ворогами. Гра заради гри. До того ж, гра інтелектуальна. Здається, саме це і було тією частиною етології, яка робила її засекреченою дисципліною.
І в той самий час – у єдиному доступному попсовому журналі «Кобєта і жицє» на сторінці «Пльоткі о панах і панях» я вичитав інформацію, яка насправді була кітчовим виявом етологічної науки і метафізики. Якась пані на Заході виявила, що її кіт є, правдоподібно, втіленням душі Ференца Ліста. У нього були такі самі бородавки, як у Ліста (щоправда, прикриті густою шерстю), і він починав себе дивно поводити, коли пані грала Ліста на домашньому фортепіано.
Я б не знав, пощо мені такі знання, якби не останні світові події. Вся ця суміш науки, псевдонауки, пропаганди, медійних сенсацій і засекреченості аж тепер уклалася в моїй голові у струнку белетристичну концепцію.
Отож, моя версія є такою. Путін – не те, щоб втілення, але споріднена душа Сталіна. Сталін був унікальним чоловіком у тому сенсі, що страшенно цінував людський розум. Тобто свій розум. Він видавався йому видатним і таким, який може гратися світом не гірше, ніж розум Творця. Бо – йому так здавалося – Творець сам грався і дав знаки, які дозволяють гратися тим, хто може їх правильно відчитати. Гра розуму досягає такої вартості, біля якої жодна пожива, розмноження і територія виглядають примітивним призначенням примітивів.
Сталін прийняв виклик на гру. І вибудовував її довго, складно і з насолодою. Большевистські ідеї і особливості ментальності російського народу він використав у своїй персональній грі так, як дельтапланерист враховує напрям вітру. Гра вдавалася. В кожному разі мусимо визнати, що та конфігурація Старого Світу, яка існує тепер, є, крім всього іншого, ще й сталінською конструкцією. Не кажучи вже про Нюрнберзький процес і стійкі ментальні конструкції. Сталінові не все вдалося, але це не надто важливо, бо добра гра завжди розрахована на терміни, набагато триваліші, ніж життя людини. Але насолода від гри в такому разі стає ще більшою. Сталін, зневажаючи усі розуми, які були довкола нього, заклав у всі свої незакінчені конструкції певні маркери, знаки і позначки, знаючи, що колись з’явиться голова, яка зможе осягнути велич його гри, відчитати знаки і гратися далі. Такий час нарешті настав. Маю підозру, що Путін якраз той, який настільки захоплювався саме елементом гри у сталінській діяльності, що сам налаштувався на неї. Принаймні, він може бути тим, хто, немов великий археолог, отримав неймовірне задоволення від того, що знайшов залишені знаки, розшифрував послання, ще й повірив, що той, хто їх залишив, знав, що такий археолог прийде і зрозуміє, як прекрасно можна погратися далі. Як гарно можна комбінувати вгадані ходи. Навіть якщо вони консервують гру до наступного раунду. До наступного втілення і прочитання. Усі супровідні речі і явища – тільки правильно врахований вітер.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем