"Умом Россию не понять", – провістив колись державний службовець і за сумісництвом поет Фьодор Тютчев. Тепер же виходить, що все-таки і "умом", і "понять". Тепер з нею все зрозуміло: Росія – це грандіозний флешмоб за мотивами видатного англійського роману "1984". 

А ще показово, що з ініціативою про так звані "думкозлочини" у Московській держдумі виступила така собі Інна Святенко. Ви чуєте це прізвище? Святенко! У ньому все ідеально – релігійний стрижень, висока духовність і малоросійські корені. Як кажуть у тій-таки Росії, "говорящая фамилия", до того ж іще одне (після, скажімо, Матвієнко) відверто антиукраїнське –енко. Звідки вони тільки беруться, ці милі створіння, що врешті навчилися викладати в Мережу не тільки свої світлини з відпочинків, а й вельми своєрідні роздуми та не по-дамському жорсткі ідеї щодо посилення правопорядку в російських головах?

Як констатує преса сусідньої (нікуди не дінешся) країни, "у Мосдерждумі обурюються появою провокаторів, що нібито розпалюють ксенофобські настрої стосовно мешканців Криму. Боротьба з ними розпочнеться на інтернет-платформах. Депутати пропонують запровадити для блоґерів покарання за антиекстремістською статтею – зі штрафами і позбавленням волі до чотирьох років".   

Так і хочеться додати: "Вжиті силовими правоохоронними органами заходи стануть ще одним рішучим кроком уперед на шляху досягнення справжньої, а не вдаваної свободи слова на теренах всієї Російської Федерації з новонабутою Кримською областю включно".

Свободу слова в Росії відтепер буде захищено на новому, ще вищому рівні. Щоб усяк пройдоха-блоґер добряче фільтрував уже не тільки висловлене, а й подумане. Думка ж, за Орвеллом, може бути ще злочиннішою від вислову. Відтепер багатьом росіянам стане ближчою та зрозумілішою безглузда на перший погляд фраза "Я про таке й подумати боюся!" Боятися думати – це дуже добре і надзвичайно патріотично. Зрештою, не тільки думати --  взагалі боятися.

Читаємо далі в російській пресі: "Тим часом координатор Центру безпечного Інтернету (ого! є такий, виявляється, Центр – Авт.) Урван Парфентьєв (знову ці "говорящие имена" -- Урван! це вже якийсь Булгаков просто – Авт.) стверджує, що йдеться не тільки про антикримські висловлювання: "Гадаю, буде проводитися тотальний моніторинг на вислови, що стосуються збурювання національного й соціального розбрату".

Отак-от. І соціального розбрату також. Тобто не дай Боже вам, блоґери навальні, тепер повисловлюватися про бюджети, палаци, автомобілі, золоті батони тощо – буде вам умить від чотирьох років і більше за "збурювання соціального розбрату".

Таки дійсно нагнав на деяких сусідів страху наш Майдан! Тепер вони повсюдно з думкозлочинами, ніби з привидами, боротимуться. І все одно тремтітимуть – а раптом, попри всю граничну пильність усіх їхніх урван урвановичів разом узятих, таки просочиться якась майданоїдна зараза в уми та душі недостатньо патріотичних, незрілих і хитких співгромадян? Історія ж нам усяке підказує. А патріотичний чад оманливий. От у Німеччині 1938-го кожна порядна фрау аж не могла, так хотіла дитинку від фюрера, а вже у Німеччині 1945-го слала тому фюреру навздогін у пекло свої прокльони за знищену країну та знівечені життя. Так що всьому свій час.   

Зрозуміло – у світі, де відбувається оперативне стеження за думками, ніхто вже особливо не зацікавиться фактом якогось, наприклад, викрадення й катування на смерть кримського татарина. Ніяких розпалювань і збурювань. Суцільне тріумфування з приводу "без єдиної людської жертви" (це за словами самого Путіна) здобутого Криму.

І поки росіяни у своєму окремо взятому, добре скоординованому та нарешті безпечному Інтернеті радіють реанімації Радянського Союзу і всі дружно, навіть чоловіки, хочуть дітей від Путіна, я дозволю собі ще один, свій власний авторський думкозлочин. Ні, не скинути на всю цю імперію зла добрячу бомбу, як про те мріється добродієві Кісєльову, а просто перегорнути й закрити її з усіма її анахронічними персонажами, ніби книгу Орвелла, поставити на якусь віддалену полицю і без жодної нотки жалю, твердо сказати їй "Прощавай".