Почну з тих фактичних даних, які вдалося отримати з відкритих джерел і від експертів. Всім, хто любить математичні вправи і логічні задачі, я пропоную виконати завдання, схоже на які пропонують 15-річним школярам на тестуванні навиків читання PISA

(детальніше про PISA. Принагідно нагадую Міністрові освіти і науки Сергієві Квітові, що потрібно негайно подати в OECD заявку на участь України у тестуванні 2015 року)

За цим тестом аналіз статистичних даних, таблиць і графіків вважається однією із базових навичок, які гарантують ефективність у соціальному житті, особистих фінансах та в професійної діяльності.

Порівняємо кілька основних показників книговидання, книжкової торгівлі і бібліотечної справи Польщі й України.

Польща вибрана як країна з порівняльною з Україною кількістю населення, площею, ментальністю та рівнем освіти населення, а також як країна, яку постійно порівнюють з Україною за макро- і мікроекономічними показниками.

Так повелося ще з початку 90-х і ось як справи маються тепер.

(Результати порівняльного аналізу можна вписувати у вільні клітинки, а запитання надсилати мені через Facebook)

Таблиця 1. Книговидання і книжкова торгівля

Таблиця 2. Публічні бібліотеки

*Нема точних підтверджених даних, експертна оцінка. Детальніше про джерела наведених даних – внизу тексту

Додаткова інформація:

Населення: Польща - 38 млн. осіб, Україна – 46 млн.
Площа: Польща 312 тис. кв.км, Україна – 603 тис.кв. км
Користування Інтернетом: Польща – 80%, Україна – 40% мешканців
Кількість гаджетів на 1 мешканця: Польща – 1,9; Україна – 0,8
Рівень читання: в Польщі середній мешканець читає 7 книжок на рік, а в Україні – 4

Уважний дослідник відразу зауважить, що в Польщі є неймовірно велика кількість зареєстрованих видавництв (понад 37 тисяч), але тільки 2500 з них – активно діючі, тобто такі, що видають хоча б 1 книжку на рік.

Хоча в Україні кількість активних видавництв десь біля 600, але чомусь їм вдається видавати майже таку ж кількість назв (за даними Книжкової палати, 2012). Як реагувати на таку інформацію? Можна вигукнути "Вау! Як ефективно вони працюють!, Ну й молодці!"

А можна й замислитися: чи це правдива інформація? Хто її формує, звідки беруться дані, як вони верифікуються, наскільки співпадають з результатами інших замірювань?

Якщо порівняти частки підручників у загальному випуску книжок, стає зрозуміло, що на українському ринку набагато менше книжок, які потрібно купувати не з примусу, як це є у випадку підручників, а для власного задоволення і розвитку.

Загрозливим для України видається порівняння частки академічної і фахової літератури(3% проти 36% в Польщі), яке може свідчити про відсутність в країні стратегії розвитку та інновацій і значно нижчий загальний рівень фахівців різних галузей, ніж в Польщі, де якісна освіта справді є соціальним ліфтом.

Іншою загрозою для України, яка, на превеликий жаль, стала очевидною для більшості з нас щойно зараз, є те, що кількість перекладних видань в Україні у 8-10 разів нижча, ніж в Польщі (принагідно зауважу, що польський рівень – це далеко не рекорд). Як зчитують таку інформацію фахівці?

Закритість, несприйняття інших (знову в дужках: від цього лише крок до тоталітаризму або ж до екстремізму, чи не так?)

Можливо, західні аналітики знають про цей показник і на цьому базують такі образливі для України висновки, не здогадуючись, що ніякі ми не закриті, а лише через недалекоглядність чиновників більшість українців була змушена читати російські переклади…

Обсяги продажів, можливо, порівнювати не варто, хоча б тому, що в Польщі, хоч і проживає на 20% менше людей, зате вони мають в 2,5 – 3 рази вищу середню зарплату.

Більше показовими були б порівняння продажів у натуральному вигляді (в штуках), але, на жаль, таких даних нема.

Дослідника мають насторожити показники імпорту в загальному обороті.

В багатьох країнах ЄС показники імпорту книжок коливаються в межах 10 – 20%, за винятком Швейцарії і Бельгії, де вони є значно вищими. Українці витрачають щороку 150 - 200 млн. євро своїх чесно зароблених важкою працею коштів, які посилюють економіку вороже налаштованої країни!

(Тут дослідник мав би поставити знак оклику, щоб пізніше дізнатися, як це трапилося і кому вигідно).

Кількість книгарень в Україні, яка має майже вдвічі більшу територію і на 20% більше мешканців, виглядає непропорційно малою порівняно з Польщею.

В дослідника може закрастися думка, що українці, можливо, мають усталену звичку замовляти книжки в Інтернет-книгарнях або ж читають їх на своїх гаджетах, купуючи на он-лайн ресурсах. Але ж ні! (Див. рядок 1.5.2)

Запитання на полях тесту: де ж мешканці України купують книжки? Чому вони так мало читають електронних книжок?

Можливо, Україна є країною піратів, з якими просто небезпечно зв’язуватися (в тому числі продавати їм права на видання бестселерів)? Де купують? В книжковому клубі, за каталогом, отримують поштою.

Відкривши табл.2, дослідник починає думати, що українці не купують книжок, тому що інтенсивно позичають їх в бібліотеці, приблизно в 2,8 разів більше, ніж поляки, десь так по 8 книжок на рік на душу населення, включно з немовлятами та селянами-пенсіонерами.

Дивно те, що, судячи з усього, вони читають і перечитують старі радянські видання, адже нових назв у бібліотеках всього 2 млн. на рік, тобто вдвічі менше, ніж в Польщі.

А недавно проведені дослідження читання показують, що українці прочитують в середньому 4,3 книжки на рік, що майже вдвічі нижче польського рівня і в 2,5 – 3 рази нижче, ніж в Німеччині, Франції, Фінляндії, Швеції, Чехії… Неувязочка.

А ось і запитання, на яке слід відповісти, проаналізувавши таблицю:

Що робити урядові та громадянам України, щоб показники стали схожими на польські?

І поки ви рахуєте, озброївшись калькулятором та здоровим глуздом, я пропоную свою відповідь:

Крок 1. Перестати брехати собі й людям, провести аудит, налагодити збір даних і оприлюднити реальну статистику книговидання, книжкової торгівлі і бібліотечної справи. Це стосується як державних органів влади (Міністерство культури, Міністерство освіти, Держкомтелерадіо), так і всіх органів місцевого самоврядування.

Крок 2. Поставити за мету досягнення в 5 річний термін показників Польщі у сфері книговидання і книгорозповсюдження, а далі й інших країн ЄС, щоб українці справді мали підстави почуватися європейцями.

Таким показниками є кількість випущених назв і примірників книжок на душу населення, доступність книгарень і бібліотек (або їх фондів через МБА), коефіцієнт оновлюваності бібліотечних фондів, відсоток людей, які регулярно читають книжки і середньорічна кількість прочитаних книжок. 

Крок 3. Залучивши експертів з громадського та бізнес-сектору, розробити стратегію досягнення цих показників; провести відповідні зміни в законодавстві, бюджетному і самоврядному фінансуванні, структурі органів управління, дотичних до книговидання і книгорозповсюдження. 

Слід пам’ятати, що одним з кроків стратегії є розширення сфери функціонування української мови, як природного бар’єру для захисту ринку та інформаційного простору. 

Крок 4. Змусити український уряд, тимчасовий чи постійний, повірити мені (або ж нам, групі експертів) на слово, якщо вони досі не переконалися, до чого призвело 20-річне нехтування цією сферою, що невиконання цих трьох кроків ставить під загрозу: 

- Особистий розвиток громадян і їх конкурентоздатність на глобальному ринку праці 

- Економічний і соціальний розвиток країни через зниження професіоналізму та ефективності, нездатності до інновацій 

- Економічну і політичну незалежність країни через ті ж фактори плюс невміння громадян критично мислити, аналізувати і робити висновки щодо діяльності органів влади 

Адже поки наш уряд вважає, що все це "не на часі", Росія продовжує наступ на наш реальний та інформаційний простір, видираючи з нього нові й нові шматки. 

Так і хочеться додати: а я ж вас попереджала… 

Всі дані за 2012 рік. Кількість видань і тиражі рахує  і оприлюднює Книжкова Палата України, Держкомтелерадіо підтверджує, зокрема і ці неймовірно високі показники 2012 р.

Дані по читанню в Україні - з щойно проведених, але ще не оприлюднених соціологічних досліджень читання  (консалтингова компанія Pro.mova, в рамках проекту Східного Партнерства ЄС BookPlatforma ).

Олександра Коваль