
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Конні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Курйозне і куртуазне, або Листи віце-клоуна
Був такий час, коли ми почали забувати про Владіміра Жиріновського. І зрозуміло чому: один і той самий клоун не може безкінечно довго розважати публіку одними й тими ж конвульсіями.
Але ситуація в Росії змінилася. Новим Жиріновським став її президент Путін. Ні, не зовсім тим самим Жиріновським і, на жаль, не зовсім клоуном. Нічого ж собі клоун із прямим доступом до ядерної кнопки! Людству з такими клоунами не позаздриш. Яке майбутнє в такого людства? Тому сприймаймо Путіна всерйоз. Його треба задобрювати, розмовляючи з ним обережно й лагідно, ледь не воркуючи, як розмовляє висококласний поліційний психолог (або психіатр) з обвішаним вибухівкою маніяком, що захопив у полон юрбу заручників і тепер щосекунди може всіх і все підірвати. Висококласний психолог намагатиметься його заспокоїти і в жодному разі не заганятиме у глухий кут. Тим більше, що маніяк сам себе в нього уже загнав.
Так от – Путін остаточно став видозміненою моделлю Жиріновського. Жиріновським нового зразка, зі значно розширеними, сказати б, повноваженнями і владними важелями. Жиріновським з ядерними боєголовками. Це погано. Хоч нічого доброго це не віщує передусім самій Росії. Тобто для всього світу це просто погано, а для Росії це страшенно погано. Але про це ще колись поговоримо.
Тим часом нагадав про себе Жиріновський-1, той, що старого зразка. Той самий, що з два десятиліття тому здавався вкрай небезпечним політичним екстремалом. Знавці заспокоювали, що це такий фейковий проект Кремля, покликаний відтягнути (Віктор Єрофеєв, російський письменник, уживав смачніше слово – "отсосать") добрячий відсоток коричнево-червоного електорату в тодішніх російських комуністів та інших фашистів. Погодившись на свою фейкову роль, Жиріновський не міг не стати клоуном. За це очевидне самоприниження він завжди отримував прохідний парламентський відсоток і котресь із віце-спікерських крісел.
Росія наших днів мутувала в настільки ризикований бік, що коричнево-червоного електорату в ній навіть не суттєво, а катастрофічно суттєво побільшало. З марґінального він розрісся до мейнстримного і голосує нині за Путіна. Його, кажуть, відсотків 70, і про жоден "отсос" уже не йдеться.
А що в такому разі робити старому клоуну, якому вже й "отсосать" ніде? Як триматися на плаву, нагадуючи про себе? Виявляється, старий Жиріновський має відповідь на ці запитання. По-перше, він обіцяє вже ніколи "не вилазити з Артеку". Цьому можна б лише порадіти, хоч загрозу педофілії цілком скидати з рахунку також не слід.
По-друге, він пише листи.
Зокрема він написав листа до Міністерства закордонних справ Польщі. Це не приватний лист, а офіційний. Жиріновський написав його як віце-спікер (усе ще віце-спікер!) державної думи і голова партії з дивною ліберально-демократичною назвою. У своєму листі Жиріновський закликає Польщу брати приклад з Росії й домагатися від України "повернення територій, які українськими не є". План такий, що Польща мала б ініціювати референдум про приєднання до себе п´яти областей – Львівської, Тернопільської, Франківської, Волинської та Рівненської. На цьому предтеча Путіна не вгомонився й написав ще два листи до ще двох емзеесів – Угорщини та Румунії. Перша мала би зайнятися Закарпатською, а друга Чернівецькою областю. "Настав час, – сповіщає наших європейських сусідів Жиріновський, -- коли не тільки російські землі мають повернутися під російський прапор". Він аргументує свою пропозицію тим, що в кордонах України опинилися народи з величезними відмінностями в ментальності, які не можуть жити разом (Тут хотілося б уточнити, які саме народи – якути? карели? чеченці? чуваші? калмики?). Але віце-спікер не уточнює. Далі він скрушно розводиться про "довгі роки відвертих конфліктів, що перетворювалися на криваву різанину". Отакий він, бачите, ще й знавець Центрально-Східної Європи та її непростої історії.
Речник польського зовнішньополітичного відомства коментує послання російського віце-спікера в межах професійної коректності: "Пропозиції є такими курйозними, що ніхто не ставиться до них усерйоз. Владімір Жиріновський отримає куртуазну відповідь без прив´язки до змісту свого листа. Частина російської еліти й досі мислить у категоріях пакту Ріббентропа – Молотова".
Натомість радник польського президента висловлюється дещо різкіше: "Це обурливо – пропонувати Польщі з її сумним досвідом зміни кордонів брати участь у розділенні дружньої країни. Таке може вигадати лише хворий розум. Власне кажучи, цього листа слід було би переслати психіатрові".
Наважуся додати від себе: психіатр у стосунках не лише з Жиріновським, а й з усією його державою, стає дедалі необхідніший.
Про обвішаного вибухівкою маніяка див. вище.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем