У п’ятницю впродовж трьох годин у Комітеті з Національної премії ім. Тараса Шевченка, що розташований на Прорізній, 2, відразу біля снігових барикад на Хрещатику, обирали лауреатів найпрестижнішої премії України. 23 визначнi дiячi культури таємним голосуванням обирали, хто на 200–річчя Шевченка удостоїться премії і грошової нагороди розміром 520 тисяч гривень. Минулого року премія становила 260 тисяч. Але буквально на днях Янукович вирішив піддобритися до української інтелігенції, доручивши уряду збільшити розмір винагороди «з метою гідного вшанування лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка».

Здавалося б, зростання преміальних мало спричинити запеклу боротьбу під час голосування, адже звання лауреата Шевченківської премії давно стало не вельми почесним. Напевне, єдине, що приваблює митцiв, — це грошi. А цьогорiч вони чималi. «Сьогодні ця нагорода вже не впливає на популярність митця, на попит і якість його робіт. Навпаки, більш незнаних митців, ніж лауреати Шевченківської премії, в Україні немає», — заявляє письменниця і нардеп Марія Матіос, котра свого часу 8 років працювала на посаді заступника голови Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка. На її думку, коли Президент Янукович не підписав указ про присудження Шевченківської премії Василю Шкляру за роман «Чорний ворон», якого вибрав комітет, то «вже після цього можна було скасувати цю відзнаку і розпустити Шевченківський комітет. Адже за 50 iз гаком років ніхто так не принижував Шевченка і Шевченківську премію».

Щодо Шевченківського комітету, на сьогодні постає питання не так щоб його розпустити, а бодай оновити список, затверджений екс–главою адміністрації Президента Льовочкіним у 2010 році. Адже доходить до абсурду, коли «УМ» зателефонувала у Шевченківський комітет, щоб уточнити кількість присутніх на останньому засіданні членів, то у відповідь почула, що був відсутній художник Олександр Івахненко і, на жаль, Богдана Ступки не було, бо він покійний. А те, що Івахненко помер ще у 2003–му, в Комітеті вже забули.

Згідно з положенням, Шевченківський комітет міг призначити лише п’ять премій. Прохідний бал для лауреата — 17 голосів. У Комітеті відмовилися називати, хто із переможців скільки балів набрав. Знаємо єдине, що підтримки не знайшли кандидати в категоріях «Публіцистика і журналістика», «Кінематографія» і «Народне і декоративно–прикладне мистецтво». Голосували двічі.

У результаті список лауреатів Шевченківської премії–2014 виглядає так:

Мирослав Дочинець, письменник — за романи «Криничар. Діярюіш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» і «Горянин. Води господніх русел».

Ірина Гаюк, мистецтвознавець — за книгу «Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні».

Людмила Монастирська — за виконання провідних партій в оперних постановках Національної опери України в сезонах 2009—2013.

Любомир Медвідь, художник — за цикл художніх творів «Ремінісценції».

Василь Василенко (диригент–постановник), Марія Курочкіна (режисер–постановник), Людмила Стрельцова (хормейстер–постановник), Василь Рябенький (художній керівник проекту), Тетяна Плеханова (виконавиця партії Зенти) — за оперу Р. Вагнера «Летючий голландець» у Донецькому національному академічному театрі опери і балету ім. А.Солов’яненка.

Член Шевченківського комітету Іван Драч розповів «УМ», що більше 17 голосів набрав Мирослав Дочинець: «Я його підтримував. За нього була більшість. Дочинця шаную і люблю. Справжній прозаїк, високоталановитий. Він уже п’ять романів написав і всі вони дуже цікаві. Пора йому прийшла дістати цю премію». Іван Драч також підтримав Любомира Медведя, бо «давно його знає і шанує». «Він — прекрасний художник–філософ і письменник. У нього є блискучі есеї», — аргументував свій вибір Драч. Виставка львів’янина Медведя до сьогодні проходила в Національній академії мистецтв, що у Києві на вулиці Воровського, 20. В Академії розповіли, що на виставку приходили здебільшого студенти у супроводі викладачів, «звичайних відвідувачів майже не було». Його живописні роботи «Блудний син» і «Магдалина» вражають розмірковуваннями про сучасну «порожню людину». Через нерозрекламованість виставки, цикл робіт 72–річного художника так і не вдалося оглянути широкому колу глядачів. А жаль.

Іван Драч, що минулого року голосував за художницю Людмилу Мєшкову, ходив до неї у Софію в майстерню. «Але цього року голосував за Медведя. Якби я не голосував за Любомира, він би не набрав балів», — пояснює Драч. На його думку, опера Вагнера «Летючий голландець», яку поставили в Донецьку за гроші Ахметова і гастролювали з нею по різних містах, має успіх не тільки в Україні, а й у світі. «Донеччани з респектом поставили Вагнера. Я ще голосував за Монастирську. Її голос надзвичайно люблю. Я дивився її у кількох провідних оперних партіях у Національній опері», — привідкриває завісу таємного голосування Драч. Він, як заслужений діяч мистецтв Вірменії, також віддав свій голос за «Ілюстровану енциклопедію вірменської культури в Україні» львів’янки Ірини Гаюк. Працюючи над книгою, Гаюк по краплині у 40 українських музеях збирала все, що стосується Вірменії в Україні. Її праця перекладена на російську, англійську і вірменську.

«Мені прикро, що не пройшов Роман Коваль із книгою «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» у номінації «Публіцистика і журналістика». Я дуже хотів, щоб він дістав премію. Він написав книжок 20 про отаманів. Спочатку Роман Коваль дістав 5 голосів, а після моєї агітації — 10. Але їх не вистачило», — підкреслив Драч. За його словами, під час засідання першим було рейтингове голосування, «пробували, хто скільки набере», а потім уже таємне, за результатами якого визначено лауреатів. Різниця між рейтинговим і таємним, за словами Драча, була незначна. «Ми дослухаємося один до одного. Коли комусь бракувало голосів, ми зверталися з проханням, щоб підтримали, бо жалко, що пропадає премія. Я задоволений результатами. Цього року всі лауреати достойні», — відмітив член комітету.

Завідувач сектору моніторингу культурного простору та зв’язків iз громадськістю Тарас Головко розповів «УМ», що лауреати 9 березня отримають Шевченківську премію. Тоді ж їм на безготівковий рахунок надійдуть гроші. «Це буде чиста сума. Без податків та інших стягнень», — заявив співробіник комітету.

КАЗУС

Зважаючи на те, що на Майдані пікетувальники вже третій місяць мають «Вимогу №1 — відставку Януковича!», були побоювання, що лауреати Шевченківської премії сконфузяться і не візьмуть нагороду з рук Президента. Дочинець на це тільки посміявся: «А що, це Янукович принесе з «Межигір’я» премію? Це премія не Януковича, а Шевченка», і додав, що найбільшу премію йому дав Бог — читачів. Слід відзначити, що серед усіх лауреатів про Дочинця у народі знають найбільше. Порадами про довге і щасливе життя, про які йдеться у книзі «Вічник», зачитуються всі, від інтелектуала з академії до фермера з дальнього села. А в книгарнях його книги стоять на передових полицях під позначкою «Рекомендуємо».

Ольга Жук