
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Сергій Жадан. Найдовша зима
Ми надалі мало дослуховуємось один до одного, щоразу зменшуючи власні шанси бути почутими, себто бути зрозумілими.
Ця зима справді видається просто безкінечною, оскільки встигла вмістити в себе майже все, чого можна очікувати від життя – несподівані надії й важкі розчарування, прозору й справедливу ненависть і підсвідому потребу порозуміння. А ще радість і сльози, впертість та безсилля, несправедливість, жорстокість і смерть.
За ці два з половиною місяці все змінилося. Ми, звісно, всі й дотепер говоримо, що потребуємо змін, проте, якщо говорити відверто – певні зміни вже сталися. Я, звісно, далекий від того, аби вдаватися до всіх цих кліше, на зразок "ми вже ніколи не будемо такими, як раніше", "ми змінилися раз і назавжди".
Не думаю, що ми справді змінились.
Ми лишились такими, якими й були. Але що справді змінилося в ці довгі зимові місяці – це чітке визначення, ким ти насправді є, яким ти насправді можеш і хочеш бути. Я, знову ж таки, не зовсім про революційну романтику. Я про всіх нас – і про революціонерів, і про контрреволюціонерів.
Про всіх нас тепер багато чого можна сказати, нас усіх тепер куди простіше ідентифікувати. В чому особлива цінність історичних зламів – вони позбавляють нас усіх комфорту, примушуючи займати чітку й однозначну позицію.
На зламі важко балансувати, важко робити вигляд, що нічого не відбувається, що ти нічого не помічаєш. Тому доводиться так чи інакше визначатися. Щось подібне з нами всіма й відбувається – і з тими, хто завжди мав чітку й конкретну "громадянську позицію", і з тими, хто вже десятий рік почуває себе "втомлено від політики".
Ми всі раптом знову опинилися в незвичній для себе ролі – ролі справжніх громадян, зі своєю позицією й своїми переконаннями, з готовністю ці переконання якщо й не відстоювати, то принаймні озвучувати.
Так-так – я говорю зокрема й про тих бюджетників, яких зганяють на різноманітні антимайдани – адже вийти туди (хай із примусу, хай за винагороду, а часто – ще й за наказом їхнього бюджетного серця) – це теж позиція, це готовність зайняти своє місце на зламі, згода на те, щоби стати під певний прапор, навіть якщо потім доведеться здати цей прапор "бригадиру".
І про "молодиків спортивної статури" я теж говорю. Адже хто буде сумніватись, що їхня ненависть до "євросодомітів" є щирою та непідробною, хай при цьому навіть і оплаченою? Нас усіх знову активізували – активізували наші страхи, наше невдоволення, нашу самоповагу, нашу повагу до начальства. Всі ті речі, котрі в "мирний" час видавалися нам несуттєвими й другорядними, знову стали для нас важливими й актуальними.
І в цьому насправді немає жодних змін. Ми завжди носили в собі свою покірність чи протестність, свою законослухняність чи бунтівливість. Вони не з´явилися нізвідки. Адже загітованих серед нас не так і багато.
Навіть за ці два місяці, сповнені інформаційних воєн та пропагандистських атак. Хто з ваших знайомих змінив свої погляди? Хто з них за цей час перейшов на інший бік? Хто прозрів і отямився? Я особисто таких не знаю.
Насправді ми були такими весь цей час. Готовими йти до кінця в своєму несприйнятті системи, чи навпаки – готовими виправдовувати будь-які методи, за допомогою яких ця система захищає своє існування.
Ми й раніше ладні були за будь-яких умов відстоювати легітимність цієї влади, її законну обраність, її богообраність. Чи навпаки – за жодних обставин не приймати аргументів влади щодо своїх дій, у жодному разі не приймати її пояснень і не йти з нею на компроміси. Ми й раніше по-різному ставились до виконання законів та порушення конституції, до власних прав та обов´язків, до розуміння природи влади, до трактування механізмів громадської активності.
Ми й раніше мали дещо відмінні погляди щодо корупції та можливості її морального виправдання, щодо повноважень президента й адекватності прем´єра, щодо чесності опозиції та важливості її існування взагалі. Просто ми знову почали про це говорити, почали цим перейматись, все це знову формує наші дні, визначає наше перебування в цій зимі. При цьому ми й надалі мало дослуховуємось один до одного, щоразу зменшуючи власні шанси бути почутими, себто бути зрозумілими.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем