У безпрецедентно голосному інформаційному шумі останнього тижня майже не зауваженими лишилися міркування поки-що-але-вже-недовго прем´єра Азарова про те, що отримання безвізового режиму з ЄС Україна так само, як і асоціаційну угоду, повинна узгоджувати з Росією. Тобто самого непідписання угоди про асоціацію цьому професійному холуєві вже замало. Треба ще й перекреслити надії українців на вільне пересування їхнім рідним континентом.

Зацитуймо Миколу Яновича дослівно, оскільки свої, з дозволу сказати, думки він часом висловлює вкрай химерно, демонструючи при цьому цілком неповторний авторський стиль: "Саме тому ми запропонували обговорити всі протиріччя у тристоронньому форматі. ("Тристоронньому" - себто з Росією – Авт.) Адже запровадження безвізового режиму з ЄС означає відкриття безвізового режиму для громадян з країн ЄС на нашому східному кордоні".

Ви зрозуміли що-небудь із цього плетива? Я не дуже. Намагаюся розібрати його почастинно.

"Запровадження безвізового режиму з ЄС". Наче зрозуміло. Йдеться про такий режим, за якого українці зможуть їздити до країн ЄС без візи. Окей, олрайт.

"Означає відкриття безвізового режиму для громадян з країн ЄС на нашому східному кордоні". Стоп.

Громадяни країн ЄС мають безвізовий в´їзд в Україну, починаючи, коли не помиляюся, ще з 2005 року. Що таке "на нашому східному кордоні"? Коневі, як кажуть, ясно, що мається на увазі кордон з Росією. Ну і що?

Чи поки-що-прем´єр хоче у такий спосіб сказати, що коли громадянин країни ЄС в´їздить на територію України безпосередньо з території ЄС (наприклад, автобусом Варшава – Львів), то це ще якось терпіти можна, але якщо він підступно підбирається до нас через "наш східний кордон" (наприклад, автобусом Бєлгород – Харків), то ми цього не стерпимо, бо це створює якісь проблеми для Росії? Які саме? Якщо в нього є російська віза (а вона в нього є, інакше до Росії він не потрапить), а в Україну в´їзд безвізовий, то в чому проблема? Сів у Бєлгороді, показав на прикордонному переїзді свій, наприклад, бельгійський паспорт – і вперед до Харкова.

І тим більше – яке це взагалі має значення для безвізових подорожей українців Європою? Невже для безвізового режиму, наприклад, із Росією нам потрібно його узгодити, наприклад, із Китаєм? І чому не, наприклад, з Японією? Щось я тут не второпаю. Що це знову за муть? Асоціацію на догоду Росії зірвали, тепер зриваємо безвізовий режим? І шукаємо якихось аргументів, які на жодну голову не налізуть?

Я впевнений: наступним етапом цього плану віддалення від Європи стане дружнє російське побажання, щоб Україна знову запровадила візи для західних громадян. Уявляєте, яке це радикальне обрубування контактів? Уявляєте, наскільки їм стане легше нас контролювати та все більше ізольовувати? Та це було б таке кремлівське щастя, що краще й не уявляти.

Однак ми їм цього щастя не подаруємо. У ці дні ми настільки красиво, твердо і самовіддано стаємо вільними європейцями, що в певному й дуже відчутному сенсі ми самі встановлюємо собі безвізовий режим, не питаючи ніякого дозволу ні в Росії, ні в її поки-що-київського посіпаки. Сьогодні ми – лідери європейських симпатій та співпереживань. До нас прикуто живу і дуже співчутливу увагу, ми улюбленці.   

У ці дні я отримую від своїх європейських друзів і знайомих десятки листів підтримки. Ось, наприклад, мої австрійські колеги. Виявляючи свою солідарність із ЄвроМайданом, вони написали: "Поточна ситуація в Україні позначена кривавим безчинством правоохоронних органів щодо мирних протестувальників. Ми не можемо передбачити, чи продовжуватиметься насильство і чи загостриться ситуація найближчими днями, але ми ВЖЕ бачимо неймовірну сміливість і завзяття сотень тисяч українців, які попри владне свавілля, арешти і постійну загрозу силового сценарію в цю хвилину відстоюють на нещадному холоді демократичну Україну".

Ці слова першою підписала Ельфріда Єлінек, лауреатка Нобелівської премії з літератури. Коли говорять Нобелівські лауреати, їх чують надзвичайно добре. Їхні оцінки є важливішими за оцінки багатьох владоможців і впливових політиків, бо їхні оцінки діють на зовсім іншому рівні – цілковитої довіри мислячих і позитивних людей.

Тим більше вони в тисячі разів важливіші за нерозбірливе казенне бурмотіння всіляких поки-що-прем´єрів.