Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Борис Акунин. Трудности интерпретации
Сначала – простенькая история из совсем свежих впечатлений.
Нелегкая судьба беллетриста, которому необходимо на своей шкуре испытать то, что он собирается описывать, месяц назад вынудила меня опуститься на дно морское. Фандорин ищет затонувшие сокровища, а я, значит, отдувайся за него, ныряй с аквалангом.
Ой, как мне это не понравилось. Начиная с тесного костюма, в который очень трудно влезть и из которого потом невозможно вылезти, до поганого подводного течения, мешающего вернуться на берег, когда уже можно и пора. Я перенес много горя и унижений. Искровянил пальцы, хватаясь за растения, которые кажутся милыми и пушистыми, а на самом деле острые, как хрен знает что. Утопил маску, и пришлось двадцать минут ее искать. Подлый осьминог выпустил прямо на меня чернильное пятно. А потом от этих водных процедур я еще и простудился.
Чертова эта сбруя весит больше, чем рыцарские доспехи
С первой же минуты, еще в тренировочном бассейне, я понял, что карьера аквалангиста – это не мое, однако нужно было выполнить все пункты программы. Ощутить, как и когда закладывает уши при спуске. Посмотреть, как играют на дне солнечные блики и как выглядит снизу зеркало воды. Найти границу между светло-голубым и темно-синим. Дождаться, когда наверху проплывет моторная лодка и понять, как под водой слышится работа двигателя. Увидеть, насколько зарос водорослями утонувший полвека назад якорь. И так далее.
Поскольку я новичок, со мной рядом все время находился инструктор, замечательный канадец, влюбленный в море. Он очень радовался, какой я бойкий да неугомонный - и туда мне надо, и сюда.
И вот сидим мы с ним на дне морском на коленках, у нас перерыв. Думаю: сейчас сдохну. Люто ненавижу и море, и всех на свете рыб, и лично Эраста Петровича Фандорина. Под костюмом противно щекочется холодная вода. Ужасно хочется вон отсюда, но нельзя, осталось уяснить еще два пункта.
И тут мой энтузиаст достает какой-то подводный фломастер и, подмигнув, пишет на дощечке: I SEE YOU LOVE IT!
У меня от негодования пузыри изо рта, трубка выскочила. Долго потом ловил шланг локтем, как учили на инструктаже.
И задумался я о том, как плохо понимаем мы тех, кто рядом с нами; как иногда с точностью до наоборот интерпретируем их настроение и поведение.
Мы все – во всяком случае, большинство – живем наподобие водолазов, причем не аквалангистов, а тех, которые смотрят на внешний мир через окошечко в скафандре. Видим, как пучеглазые рыбы что-то шепчут нам своими коллагеновыми губами, но ни черта не понимаем; пугаемся безобидных осьминожьих чернил и не боимся барракуду, потому что она похожа на мирного судака; хватаемся за цветок, а он режет нам пальцы.
Скажите, а с вами случались смешные недоразумения подобного рода?
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
