
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Ще раз про п…ц
Моє оточення у моєму виконанні лайки майже не чує.
Якось так склалось. Хоча улюблене – «трясця» – таки частенько звучить. Колись в дитинстві спробувала вивчити слово-два, батьки (дякую) сприйняли з гумором… Попри те одним з моїх улюблених авторів був і буде Лесь Подерв’янський. Якщо Ви подумали: «О, діагноз», можете далі не читати :).
Усім іншим пропоную його розповіді на творчому вечорі у Львові про лайку (куди ж без цього), політику (без коментарів) та мистецтво (бо воно усюди, як і саме життя).
Про політику і КГБ
Це суто українська хвороба – оця тотальна заполітизованість, і це дуже звужує око у наших людей.
Якщо від всього людства, від всієї землі відняти українську політику – то залишиться ще дуже-дуже багато. Світ насправді набагато цікавіший, ніж українська політика. Мені б не хотілося, щоб люди зациклювалися на цих дебільних речах.
Якщо ви хочете вижити – ви маєте самовдосконалюватись. Якщо ви цього не робите, ви деградуєте, лишитесь дебілом.
… Політикою займаються люди, які були невдахами в інших речах. Це не стосується бізнесменів… Але митець, який робить добре свою справу, не піде в політику. В політику піде людина, яка не відбулася в мистецтві. Малювати картини, грати в кіно чи в театрі – це набагато цікавіше, аніж сидіти з дебілами в Верховній Раді.
… Я люблю їх всіх (героїв своїх п’єс, – ред.). Навіть ті, які на перший погляд не дуже симпатичні. Але, якщо уважно прочитати, ви побачите, що автор їх любить, у автора немає жодного героя, якого він би не любив. От, до речі ви не знайдете в мене жодного полковника КГБ, жодного стукача про те, чого автор не любить, він не пише.
Про матюки
Наївно думати, що одна людина може придумати якісь матюки. Ці речі існують – принаймні з того матеріалу, який я знаю – більше 3 тисяч років. Оскільки за 3 тисячі років ця мова не зникла, а, наскільки відомо, це мова праслов’ян, які жили в Подніпров’ї ще за матріархату... Одна людина тут нічого придумати не може – так каже народ.
Будь-який літератор, який пише, може тільки піддавати якимось інтерпретаціям.
Я б гендерно не ділив на чоловіків і жінок: одні й ті ж слова можуть вимовлятися похабно і чоловіками і жінками, а також ці ж слова можуть не звучати похабними від мужиків і жінок.
Лайка – це страшна зброя, а зброєю треба володіти. Коли, наприклад, револьвер бере людина, яка не вміє користуватись – нічого доброго з того не вийде. Це ж саме з лайкою, і нема різниці, хто тримає в руках револьвер – Нікіта чи Клінт Іствуд.
Всім, хто не був в армії – раджу, це філологічна насолода.
***
«Моє почуття гумору завжди бореться з моїм вихованням». Ця актуальна фраза з соцмереж тільки підтверджує – лайка існує в нашому житті. І як багато інших, не зовсім приємних багатьом явищ, не може бути ігнорованою, бо вона просто є... Насправді, для мене було дуже незвичним побачити на сцені п’єси Подерв’янського. Можливо тому, що звикла в театрі лише до «дозволених добропорядних» речей, постановки творів шкільної програми з літератури, образно кажучи. Та, як казав великий Помпіду: «L´art doit discuter, doit contester, doit protester».
Лілія Кузік
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025