Про це він заявив під час свого перебування у Тернопільському центрі комунікацій.

"У нас багато талантів. Єдина біда у книговиданні – видавництва бідні, не можуть дозволити собі великих накладів. Країна теж бідна, ми не можемо собі дозволити книжки купити. Книгарень мало. У деяких містах їх або взагалі нема, або є одна-дві. Тому література розвивається через силу. У жодній іншій країні немає такої ситуації, коли держава абсолютно не потребує письменників".

Він наголосив, що за кордоном ситуація в митців інакша.

"За кордоном навіть поет має за що жити, він не мусить працювати лікарем чи інженером, як у нас буває. Там письменники їздять читати лекції в університети, ведуть факультативи і отримують за це гроші. І будь-яка презентація їм оплачується".

Виничук пригадав власний досвід роботи у США.

"Коли я їздив в Америці від університету до університету, я отримував після зустрічі зі студентами-україністами конверт. Потім мене запитували, чи маю я книжки, які їхня бібліотека могла би закупити. Закуповували книжки по 30-40 долларів. А в нашому університеті, будь-якому українському, в кінці лекції запрошують на каву до ректора і запитують, чи можете ви свої книжки подарувати нашій бібліотеці. Хоча наші не є бідні і могли би платити письменникам. Але цього не роблять, не знаю чому".

При цьому він наголосив, що за кордон виїжджати не хоче.

"Мене ніхто там не чекає. І не просить. Єдине, що мене могло би там зацікавити – це попрацювати у бібліотеці Петлюри. Або в архівах україністики в Америці. Я люблю порпатися в бібліотеці, вишукувати якісь забуті тексти"

Олена ДЗІК