Того народу, що наплодив усілякої нечисті, яка ще сміє себе називати опозицією.

До глибини душі мене пройняли справедливі слова Татьяни Бахтєєвої: «Мы уничтожили стабильную экономику нашей страны». Мільйони трудящих сприйняли це з розумінням і радістю. Бо кому насправді потрібна ця стабільна економіка? Цей застій! Економіка, яка тупцяє на місці й не розвивається, не для нас. Тільки вперед: до перемоги ригоаналізму в усіх сферах. Бо, як заповів наш вождь і учитель, «территорию нашего государства необходимо сделать небезопасной». Уточню для тих, хто не зрозумів: для всіх інакодумців.

А тому особлива подяка вам, Нікалай Янович, за вашу відповідь отим зарвавшимся пісатєлям, – не побоюсь цього слова – пісатєлішкам, які паплюжать наше минуле. Якась, прости господи, Матіос (фамілія, до речі, підозріла!) посміла назвати обеліск, цю, не побоюсь цього слова, мєчту імпотента, іншомовним нецензурним словом. Так ніби уже нашого вітчизняного забракло! І хто вона така? Та їй до Гóмера як до неба рачки. Хіба можна її недолугу віршомазію порівняти з чудовою поезією Чєхова та Гулака-Артьомовського? І правильно, що ви її не читаєте. Хай це роблять вороги народу.

Добре кажете: «Мы чувствуем, что должны сделать очень серьезное движение вперед. Нам нельзя идеологию отдавать оранжевым. Смотрите, что произошло за последние годы. У нас пошла дегероизация наших ветеранов, наших героев».

А далі ви справедливо обурюєтеся тим, що якийсь канадський оунівець заперечує саме існування «Молодої гвардії». Однак ви, Нікалай Янович, даремно обмежилися лише заокеанськими «подонками». Російські не кращі. Їхня преса вже давно розвінчала міф МГ. Зокрема, газета «Совершенно секретно» так і пише: «Молодую гвардию» придумали дважды. Сначала в краснодонской полиции. Потом Александр Фадеев. До того, как было возбуждено уголовное дело по факту хищения новогодних подарков на местном базаре, ТАКОЙ подпольной молодежной организации, о которой мы знаем с детства, в Краснодоне не было».

Понад те! Не тільки наше, а і їхнє «центральное телевидение это на всю страну транслирует». Тому «в идеологическом плане» ви «должны очень серьезно подумать» не сам, а разом із Путіним. Щоб, как гаварітся, іти у фарватері.

Але опозиція, фалос їй у печінку, не вгаває. Окремі журналюги, не показуватимемо пальцями, знахабніли настільки, аж насмілюються запитувати в Ганни Герман, що вона думає, коли заходить мова про «Межигір’я». Не знаю, що хотіли почути ці відщепенці, заморські грантоїди, але почули правду: Ганна Герман при згадці про Межигір’я думає про сауну, де Юлія Тимошенко часто проводила суботні вечори з Павлом Лазаренком, намилюючи йому спинку. І Ганна навіть бачила фотографії того приміщення, які для неї з ризиком для життя викрали три прибиральниці. Зараз ці мужні жінки працюють у Кабміні. «Так от, – мабуть, хотіла сказати Герман, – сауна, де відпочивала Тимошенко, – це хлів порівняно з тим палацом, який зараз височить на її місці». Хіба ж це не свідчить про невтомну турботу нашого президента про благоустрій і добробут?

Звичайно, окремі ворожі елементи можуть здивуватися, чому при згадці про «Межигір’я», Герман думає про сауну. Чому не про золотий унітаз? Не про кенгуру? Невже не має де помитися? Та тому, що саме в сауні вирішуються всі глобальні проблеми країни, саме там у нашого дорогого курасана розкриваються надлюдські можливості: він бачить руками, мацає очима і думає фа... тьху – знову це заморське слово. Одне слово, зрить у корінь.

Недарма, Нікалай Янович, ви якось на засіданні Кабміну детально розповіли, що в окрузі вашого сина на їдальню в таборі відпочинку впало дерево. Ви це побачили по телевізору й тут-таки зателефонували в. о. міністра: «Почему не убрали?» Той оперативно вивчив ситуацію і доповів, що дерево прибрали «еще утром, но журналистам об этом не сказали» (!!!), а тому «люди не получили правдивую информацию».

Чесно скажу, цей епізод мене вразив. Я зрозумів, що країна перебуває під вашим пильним батьківським оком. Тому ви й відповіли робітникам Запорізького автомобілебудівного заводу, що не діждуться вони високої платні, доки не працюватимуть повний робочий день. А то півдня ріжуться в карти й бухають гідролізний спирт, розчиняючи гальмівною рідиною. І в живі очі вам брешуть, ніби їхній заробок значно менший за той, що малюють ваші підлеглі. Та ми ж бо з вами знаємо, в чому секрет: вони просто приховують гроші від дружин.

Да, ідейний рівень робочого класу низький. Як і мóлоді, якій пора б уже працювати на двох роботах. Воно, звичайно, багатьом і одну знайти важко, але це свідчить лише про їхню нерішучість. Наш президент у юності ані хвилини не сумнівався, яку другу роботу обрати для себе, і не помилився. Саме вона й вивела його в перші ряди керманичів держави поруч з іншими яскравими представниками тієї другої спеціальності.

Юрій Винничук