Deutsche Welle: Пане Сергію, Ви - відомий любитель футболу та воротар української збірної письменників. Поділіться, будь ласка, Вашими особистими враженнями від Євро-2012 в Україні.

Сергій Жадан: Мені поки що дуже подобається, подобається те, що відбувається на полях, подобається те, що відбувається на стадіонах, подобається, як себе поводять вболівальники.

- Як Ви гадаєте, чи допоможе Євро-2012 покращити імідж України?

- Я боюсь, що воно може навпаки зашкодити іміджу, тому що, на жаль, оці-от тисячі вболівальників, які приїхали, яким тут подобається, які ходять на стадіони, не будуть писати в газети статті, про те, що вони тут бачили. А в газети і статті будуть писати журналісти, які приїжджають сюди часто не стільки за якимось позитивом, не стільки за тим, щоб відкрити для себе Україну, а стільки для того, щоб зібрати компромат, якого в Україні, на жаль, дуже багато і збирати його надзвичайно легко.

- А чи є у Вас якісь очікування з цього приводу від Європи?

- Та ні, єдине, що я завжди говорив і говорю і повторюю, що мені не дуже подобалися оці заяви про можливий бойкот України, про можливий бойкот "Євро". Мені здається, що не потрібно змішувати такі різні речі, як політика і спорт, і не потрібно заганяти Україну в таку певну ізоляцію, в глухий кут, тому що так чи інакше ми маємо свої проблеми, проблеми з владою, але мені здається, я вірю, що українське суспільство здатне ці проблеми вирішити і без бойкоту. Я сподіваюсь, що все-таки Європа зрозуміє, що українська політика і українське суспільство - це трошки різні речі, вони не тотожні. Не потрібно ототожнювати всіх українців з нашим президентом. Є українські політики і українська влада, а є громадяни, які в принципі несуть, звичайно, відповідальність за те, що відбувається в країні, але напряму не відповідають, скажімо, за згортання якихось громадянських свобод.

- Що, на Вашу думку, означає нині футбол для України?

- Футбол сьогодні, мабуть, якась єдина сила, яка об´єднує. Я був на матчі Україна-Швеція, і там був такий цікавий момент: час від часу вболівальники кричали якісь гасла. Скажімо, хтось починав російською мовою кричати "надо гол", а хтось інший прикрикував "треба гол" українською мовою, і всі переходили на українську мову.

- Тобто, на стадіоні всі рівні?

- Фактично стадіон - це єдине місце, де для українців не так важливо, якою мовою ти говориш- українською чи російською, не так важливо, звідки ти - з Донецька чи зі Львова, не так важливо, за який клуб ти вболіваєш і за кого ти голосуєш. У нас є єдине, що нас об´єднує, - це наша національна команда. Це, мабуть, єдина річ, тому що політика нас давно не об´єднує. Економіка нас давно не об´єднує. Економічні якісь стандарти теж нас лише роз´єднують, партії нас роз´єднують, церква нас роз´єднує, культурою ніхто не цікавиться. Єдине, що в нас залишилося, - це наша футбольна збірна.