Пані Славінська дослідила, що протягом досить короткого часу на користь книги пані Герман надійшла велика кількість голосів через Інтернет. Підозру в тому, що відбувається знайома процедура під назвою "вкидання голосів", підтвердила те, що несподівану підтримку радник Віктора Януковича та керівник Головного управляння гуманітарних та суспільно-політичних питань Адміністрації президента отримала з-за кордону. Особливо замилували назви міст, де читають книгу Ганни Миколаївни - серед них Бобруйськ, Сиктивкар, Мінськ та Тула.

Пані Герман могла б пояснити, яким таким чином при повній відсутності мережі централізованого розповсюдження її твір розійшовся за наші східні кордони. Їй нічого не вартувало довести існування попиту на книгу, написану українською мовою, в Сиктивкарі, серед нащадків українців - в´язнів ГУЛАГу. Адже вона вже довела те, що Антон Чехов - це поет, а Янукович - самородок. За цих обставин Ганна Миколаївна втерла б носа не в міру язикатій та цікавій журналістці. Мовляв, тренуйте, пані Славінська, свої здібності до аналітичного мислення, на кішках. Проте замість прийняти виклик, Герман йде з поля бою. Грюкнувши дверима, назвала поведінку Ірини Славінської такою, що зневажає інших людей. Отже, не є прийнятною в нашій країні.

Те, що Ганна Герман має письменницькі амбіції, видно неозброєним оком. По-перше, давно і вперто циркулюють чутки про її пряму причетність до скандалу з відмовою Василя Шкляра від Шевченківської премії. У результаті вчинок письменника вдарив по Дмитрові Табачнику, давньому опонентові Герман у боротьбі за право та можливість контролювати українську "гуманітарку". По-друге, в мене є конкретна інформація про періодичні спроби Ганни Миколаївни шукати приватних зустрічей із популярними та актуальними вітчизняними письменниками, пропонуючи їм різну підтримку. Не фінансову, але на певні бюрократичні важелі радниця Януковича заради свого соратника в письменницькому таборі могла б натиснути. Нарешті, навіть з урахуванням того, що в неї дійсно є певні можливості, буде великим перебільшенням вважати пані Герман справді впливовою людиною. А значить, їй потрібен майданчик, на якому можна міцно стояти обома ногами та хоча б щось по мінімуму вирішувати.

У радянські часи Ганну Герман уже на підставі єдиної виданої книжки запросто могли б поставити на чолі Спілки письменників. Або, трошки підшаманивши, призначити навіть міністром культури. Ганна Миколаївна цілком вжилася б у роль другої Катерини Фурцевої. Але ж часи вже не ті, хоча шлях найменшого опору теж хочеться шукати.

Наприклад, той самий шлях до видання першої книги, який досі не може пройти значна кількість українських авторів. На що вони регулярно скаржаться в блогах, лаючи тупих та зажерливих видавців. Тоді як рукопис Ганни Герман без жодних авторських поневірянь та стукань у різні двері бере в роботу видавництво "Довіра". Відразу зазначає серйозний для "молодого автора" тираж у кілька тисяч примірників. Книга моментально з´являється в кіосках, де продають газети, журнали та видані в Росії детективи й мелодрами кишенькового формату. Чи купують книгу радниці президента - питання друге. Важливіше те, що ця мережа принципово відмовляється працювати з жодними іншими книгами і більш відомих у нас авторів.

Поза сумнівом, певним ресурсом пані Герман таки оперує. Ці ресурси подібні до тих, котрі зробили можливою появу диску пісень у виконанні Леоніда Черновецького в роздрібному продажу. Свого часу ними користався Олександр Турчинов, просуваючи свою "Ілюзію страху" спочатку в широку торгівельну мережу в вигляді книжки, потім - на великий екран у вигляді екранізації. Проте, маючи в рукаві краплені карти, митцями не стають. Бо на кону тут не фінансове благополуччя, а людська повага. Її не здобудеш жодним "вкиданням" голосів.

Скільки б книжок не написала й не видала Ганна Герман, повага до неї від цього ніяк не зросте. Рівно як і її популярність. Бо ж вона далі продовжує виправдовувати дії Віктора Януковича й пояснювати, що саме він хотів сказати людям...

Андрій Кокотюха