Цю книжку випустило у світ відоме своїм інтелектуальним і культурологічним спрямуванням київське видавництво «Дух і Літера». Її автор — Валентин Сильвестров — український композитор, музика якого ще півстоліття тому вийшла за межі вітчизняної культури і чия творчість багато в чому визначила шляхи сучасного розвитку світового музичного простору.

Книжка має підзаголовком — лекції-бесіди. В її основу покладено цикл публічних виступів, супроводжених музикою видатного майстра перед велелюдною аудиторією. Автором ідеї та організатором цих зустрічей є молодший колега Валентина Сильвестрова, відомий український композитор Сергій Пілютиков. У цих бесідах-лекціях він бачить, за його ж словами, своєрідне продовження лекцій у Платонівській академії та бесід Сократа зі своїми учнями, які античний філософ проводив в усній формі. Пропозиція видати книжку за матеріалами зустрічей Валентина Сильвестрова належить директорові видавництва «Дух і Літера» Костянтину Сігову. Літературним інтерпретатором цих бесід є редактор Алла Вайсбенд.

Минулорічне російськомовне видання книжки «Дождаться музыки» накладом у півтори тисячі екземплярів розійшлося блискавично! Вдруге, цього року, вона вийшла українською мовою. Автор перекладу — Валерія Богуславська, якій належать україномовні поезії Байрона, Цвєтаєвої, Тарковського, Емілі Дікінсон, багатьох європейських поетів.

Жанр книжки Валентина Сильвестрова не вкладається в жоден з відомих друкованих форматів про мистецтво. На моє запитання про те, як він визначив би жанр цього твору, Костянтин Сігов відповів: «Я сказав би, що це нові «діалоги Платона», але в нашому часі та просторі про музику і нову філософію людини. На мою думку, це нова антропологія, нове розуміння спілкування в музиці й через музику.

В цьому плані автора, безумовно, можна назвати і філософом, і тим мислителем, який розвиває філософію та музику майбутнього». Одна з присутніх по-своєму визначила цей жанр: «Книжка, яку читаєш, і чуєш музику». До речі, обидва видання доповнені диском із музикою Валентина Сильвестрова.

Презентація, що тривала близько трьох годин і зібрала кілька сотень представників різних поколінь, різних професій, перетворилася на зустріч людей, спраглих до спілкування, до захоплюючих розмов про музику, поезію, творчість, філософію. І кожна з відповідей композитора ставала предметом окремої бесіди. Скажімо, запитання головного редактора газети «День» Лариси Івшиної про музичні уподобання українського вченого Сергія Кримського Валентин Сильвестров перевів у площину розмови про нерозривність музики й філософії. А на питання про співвідношення національного і загальнолюдського в мистецтві навів слова Тараса Шевченка: «Садок вишневий коло хати», що є, як вважає композитор, українською метафорою Раю — причому такою, що її неможливо передати іншою мовою.

Кульмінаційним моментом презентації-бесіди стало звучання музики Валентина Сильвестрова — сповільненої, стишеної, заворожливої, яка переносить в інший світ і змушує зупинитися й прислухатися до народження божественної мелодії. Сильвестрівські пісні без слів, серенади, багателі, мелодії миттєвостей звучали у виконанні чудових музикантів ансамблю «Рикошет» (художній керівник С. Пілютиков). Завершив цю зустріч сам композитор, який підійшов до рояля і зіграв свою «Весінню пастораль». Це була воістину озвучена філософія Валентина Сильвестрова.

Вражені та вдячні слухачі, які бажали отримати книжку від автора з його автографом, зібралися довкола нього, аби висловити свої захоплені враження.

КОМЕНТАРI

Сергій ПІЛЮТІКОВ, композитор, автор ідеї книжки:

— Ця книжка — не просто проект, а важлива частина мого життя. Я настільки нею задоволений, що тепер з’явилося відчуття, що не марно прожив життя. «Дочекатися музики» — дуже важлива подія і для мене, і для Валентина Сильвестрова. Хоч наше видання — передусім про суто фахові музичні, композиторські, виконавські речі, але його читають дуже різні люди, бо книжка вийшла дуже легкою, читабельною та цікавою. Знаєте, коли отримав перший примірник, читав його цілу ніч, хоч уже до того добре знав увесь текст. Наш перший російськомовний тираж розійшовся буквально за два місяці! Хочеться вірити, що й україномовне видання здобуде прихильність читача. Формат «бесіди-лекції» — історичний, ще Сократ його любив. Нам самим під час розмови було цікаво щось для себе з’ясовувати, обмірковувати. І, звісно, такий формат дуже непоганий для популяризації сучасної музики серед ширшого кола слухачів. Тому я хочу продовжити серію. Вже практично готові лекції з композитором Олександром Щетинським, потім хочу зробити книжку з Мирославом Скориком і з іншими майстрами музики.

Валентин СИЛЬВЕСТРОВ, композитор:

— Сергій Кримський — мій товариш і добрий друг газети «День», до якої він ставився з особливою пошаною та яку читав щодня, був одним із найосвіченіших любителів музики на пострадянському просторі. Він дуже точно й детально чув і відчував музику, причому на глибинному концептуальному рівні. А ще, і це дуже важливо для мене, він уловлював зв’язок музики з поезією. Сергій Кримський цікавився і сучасною музикою, і музикою різних епох та напрямків. До прикладу, він зібрав цілу колекцію літургійної музики, що за радянських часів було нелегко...

Федір ВОЗІАНОВ, дизайнер:

— Книжку «Дочекатися музики» я прочитав чотири місяці тому. На одному диханні. Здалося, що навіть за технологією творчості це — одне з найкращих видань, яке читав. На мою думку, глибока філософія Валентина Сильвестрова дуже цікава в контексті інших видів мистецтва, а не лише музики.

Взагалі-то у мене немає кумирів, проте, очевидно, є ті, кого безмірно поважаєш. Безумовно, композитор належить до таких. Насправді в ньому багато що вражає. Передусім — динаміка творчості: протягом стількох десятків років займатися музикою, увесь цей час, що називається, тримаючи високу планку. Навіть, я би сказав, беручи все вищу й вищу.

Складно сказати, звідкіля береться натхнення. Переконаний, одним із його джерел є музика. Для мене, зокрема, музика Валентина Сильвестрова.

Тамара БОЙКО, телережисер, телесценарист, одна із засновників телеканалу «Культура»:

— Я познайомилася з книжкою «Дочекатися музики» (тоді російськомовною) в Будинку кіно, де відбувалася презентація фільму про Сильвестрова. Картину зробили у Ризі. Ми тут якось не змогли дістатися до композитора. Власне, там і було представлене згадане видання. І там я запросила почесного президента Києво-Могилянської академії В’ячеслава Брюховецького та директора видавництва «Дух і літера» Костянтина Сігова, де, власне, і вийшла книжка, у свій «Діалог» (програма із відомими діячами науки і культури на телеканалі «Культура» — Ред.). У нашому записі вони говорили про Сильвестрова та видання. Ця передача ледь вмістилася у дві частини — настільки була насичена цікавими маловідомими фактами і вражаючими людьми (ми використали фрагменти з фільму та інші записи).

Сильвестров справляє на мене глибоке враження. Що він філософ, мислитель, людина освічена — то було зрозуміло із його музики. Однак його манера мислення, аналізу літературного твору, а саме поезії (у книжці є цілий розділ «Музика і слово») просто захоплює! Адже він чує мелодію поезії. Очевидно, тому він розповідає про неї значно цікавіше та зрозуміліше, ніж багато хто з літературознавців. Взагалі говорить про складні речі дуже зрозуміло. Наприклад, Гімн України назвав насиченим співом «Алілуя!», церковним твором.

Валентин Васильович — масштабна постать. Без манії величі. Але з гідністю. Про таких кажуть: він — ЛЮДИНА.

Леся ОЛІЙНИК, Надія ТИСЯЧНА, Олег КОЦАРЕВ