28–30 квітня вже вп’яте відбувся Львівський міжнародний дитячий фестиваль. За цією доволі загальною назвою ховається цілком конкретний зміст, бо йдеться про найбільший в Україні ярмарок дитячої книжки та все, що з нею пов’язано. Зокрема, й поважна науково–практична конференція, яка цього разу була присвячена дитячій книжці та інтернету, й виставка книжкових ілюстрацій, що нараховувала близько 400 малюнків, і півсотні різноманітних майстер–класів для дітей, і підбиття підсумків конкурсу «Найкращий читач України–2011» та багато чого іншого.

Читання чи зчитування?

Три дні у Палаці мистецтв та довкола нього були, як завжди, перенасичені подіями та пройняті особливим літературним духом, таким характерним для Львова під час книжкових ярмарок. Тут можна побачити не тільки відомих авторів, ілюстраторів, видавців, а й науковців, критиків, бібліотекарів.

Оцінки сучасного ринку української дитячої книжки різні. Песимісти твердять, що нині становище значно гірше, ніж кілька років тому, оптимісти — що значно краще, якщо порівнювати з попереднім десятиліттям. Головне, що з погляду як одних, так і других ми перебуваємо в динаміці. У якій — покаже час. Поки що падіння ринку триває, хоча й не так стрімко. Головним фактором цього називають подальше дорожчання книжки та падіння купівельної спроможності українців.

Найінтелектуальнішою складовою форуму, без сумніву, стала міжнародна науково–практична конференція, яку організовує професор Української академії друкарства Емілія Огар, невтомна дослідниця проблем дитячого книговидання. Цього разу фахівці з України, Польщі та Росії переймалися дитячим читанням та інтернетом. «Книжка чи мишка?» — головне питання вже сьогоднішнього дня. «Читання чи зчитування?», «Читач чи геймер?» — поглиблює вона постановку проблеми. Пані Емілія зазначає, що коли кілька років тому проблему стосунків читання в електронному та паперовому форматі формулювали як «компроміс чи протистояння?», то тепер вже значно м’якше — «компроміс та протистояння».

В останні роки електронна книжка дедалі впевненіше завойовує наш простір і нікуди вже від неї не дітися. А ідея Міністерства освіти провести повну «рідеризацію» країни, забезпечивши кожного учня електронною книжкою, надасть цьому процесу глобального характеру. Одне слово, попереду великі зміни, які безпосередньо торкатимуться всіх учасників книговидавничого процесу — авторів, видавців, ілюстраторів, продавців. Нині важко навіть передбачити, до чого воно приведе. Хоча наразі поява електронних книжок суттєво не вплинула на ринок традиційних. Вони співіснують поки що в паралельних світах.

Як продати книжку?

Книжку стало важче продати — скаржаться видавці. Ринок наситився. Якщо десять років тому вихід чи не кожної україномовної дитячої книжки був подією, то тепер чимало виданих навіть у провідних видавництвах часто залишаються непоміченими.Київський критик Наталя Марченко твердить, що книжки залишаються непрочитаними навіть фахів­цями. Рецензій украй мало і вони — принагідні. Пані Наталя навіть запропонувала створити Лігу рецензентів — тих, кого професійно цікавить дитяча книжка.

Українські видавництва вже дійшли до переконання, що найважче — не видати, а продати. Фахівці твердять, що 80% зусиль слід приділяти промоції книжки, а лише 20% — виданню. Досвід «А–БА–БИ–ГА–ЛА–МА–ГИ» — яскраве підтвердження цієї тези. Визнаний лідер українського книжкового дитячого ринку видає вкрай мало новинок (до Львова привезли всього одну), але кожну свою книжку робить подією. Промоцією своїх видань успішно займаються «Грані–Т», які приділяють цьому чимало часу й зусиль. Почало рухатися в цьому напрямi й «Видавництво Старого Лева», котре услід за киянами стало організовувати зустрічі безпосередньо у школах.

На форумі було не так багато новинок, якими могли похвалитися здебільшого «Грані–Т», «Навчальна книга — Богдан» та «Видавництво Старого Лева». Загалом на конкурс дитячої книжки, який цьогоріч уперше став проводити Львівський міжнародний дитячий фестиваль, було подано з півсотні книжок.

Цікавинкою форуму став довгоочікуваний вихід книжки Володимира Читая «Історії чарівного лісу». Автор підійшов до справи згідно з усіма законами ринку. Його головного героя Слоника–Дзвоника давно знають, хоча книжка вийшла лише щойно. Але вже кілька років існує сайт «Вітальня Слоника–Дзвоника», відвідуваності якого можуть позаздрити значно потужніші літературні інтернет–проекти — 2–2,5 тисячі гостей щодня. Перед цим вийшов компакт–диск із записами історій про Слоника–Дзвоника, виготовлено його велику ляльку, яка дефілює літературними форумами.

Володимир Читай творить довготривалу промоцію одного впізнаваного героя, що для України є унікальним випадком. «Слоник–Дзвоник не може відразу заробляти, — посміхається він. — Зараз він тільки ходить до школи. Дайте йому вирости». Володимир Читай хоче довести, що в Україні можливий дитячий бестселер і книжку цілком можна продати 20–тисячним накладом.

Від «Рукавички» до Шевченка

Ще однією родзинкою форуму стало заснування нового конкурсу «Книжкове левеня». Адже відзнаки для української дитячої книжки можна перерахувати на пальцях однієї руки. Тому будь–яке заохочення вкрай важливе. Гран–прі отримала «Рукавичка: українська народна казка» («Навчальна книга — Богдан»).

Цікаво, що рішення «дорослого» журі збіглося з дитячим тільки наполовину. Перше місце переможці фестивалю «Книгоманія», які приїхали з усіх куточків України, віддали цілком дорослій книжці, яка вийшла у видавництві «Веселка». Це перевидання дослідження Михайла Чалого кінця ХІХ століття «Життя і твори Тараса Шевченка». Ось такі парадокси!

ПРЯМА МОВА

Олександра Коваль, голова ГО «Форум видавців», який проводить Львівський міжнародний дитячий фестиваль, наголошує, що навмисно у назві масштабного дійства уникали слова «ярмарок». «Бо для видавців «ярмарок» є насамперед базаром, місцем роздрібного продажу книжок. А наш фестиваль має значно ширше наповнення, — каже пані Коваль. — Проте якщо продажі видавців у нас були кращими, ніж на київському «Медвіні», то це для мене звучить як комплімент. Не можна дитячий форум порівнювати з нашим традиційним вересневим. Це зовсім інші вагові категорії».

Переможці конкурсу «Книжкове левеня»:

Номінація Видання

Гран–прі «Рукавичка: українська народна казка». — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан; Творча майстерня «Аграфка», 2011

Оригінально оформлене та проілюстроване видання Вдовиченко Г. «Мишкові миші». — К.: Грані–Т, 2011

Оригінальне видання для підлітків Роздобудько І. «Пригоди на острові Клаварен». — К.: Грані–Т, 2011

Перекладне видання для підлітків Космовська Б. «Буба». — Львів: Урбіна, 2010

Видання для молодших школярів Думанська О. «Собаче життя кота хитруна». — Світ Дитини, 2011

Видання для дошкільнят Чуб Н. «Поні, який хотів побачити море». — Харків: Прінт–Сервіс, 2010

Видання перекладної прози Чорний С. «Щоденник Фокса Міккі». — Львів: Видавництво Старого Лева, 2011

Видання перекладної поезії Герасимович Є. «Уся Кася з шоколадки». — Львів: Друкарські куншти, 2010

За відданість традиціям української дитячої літератури Терен В. «Найд». — К.: Веселка, 2010

Інтерактивний медійний проект Читай В. «Історії чарівного лісу». — Львів: Видавництво Старого Лева, 2011

Олександр Гаврош