Коли в Японії цвіте сакура, а в Україні — вишня, саме час подумати про образ козака–самурая. Взявши за основу п’єсу «Йоко та самураї» сатиричного драматурга і художника Леся Подерв’янського, Кам’янець–Подільське міське військово–історичне товариство та студія «Яд» Ігоря Гаріна у травні цього року зняли дев’ятихвилинний фільм. За задумом учасника військово–історичного товариства, одного із засновників унікального фестивалю Terra Heroica Павла Білоуса, містичний самурайський детектив мав продовжити добру традицію трагікомедії і карнавалу, які спостерігаються у фільмі «Пропала грамота» Бориса Івченка.

У понеділок в арт–клубі «44» подільське товариство презентувало першу серію «Йоко та самураї». Режисер Ігор Гарін відразу попередив, що є дві категорії людей: ті, хто люблять Подерв’янського і всі решта. Фільм для перших. «Це вільне кіно, зняте, незважаючи на жодні правила кінематографії. Білоус давно хотів екранізувати Подерв’янського, але все якось не випадало. І тут зібралася команда, якій було в падло два дні попрацювати. Знімали за вареники і чай. Бюджет фільму склав 20 гривень. Це наш дебют у кіно. Я щасливий, що фільм публічно презентували», — каже оператор Дмитро Глухенький.

П’єсу «Йоко та самураї» у 2010 році спробували двічі екранізувати. Спочатку за народного митця Подерв’янського взялася аматорська студія Zhmerynka LD. Їхнiй фільм можна переглянути на youtube. Самураї у бурлескних костюмах (махрові халати, кімнатні тапочки) на снігу б’ються дерев’яними мечами. Студія «Яд» піднялася на сходинку вище. Хоча за постановкою фільм подолян серйозним назвати важко. Чорного кота замінює плюшевий ведмедик. Замість відкушеного вуха в зубах у Йоко — вареник. На чайній церемонії самураї багато разів використовують одні й ті ж пакетики. Однак у «короткометражці» використовуються костюми і шаблі справжніх козаків–самураїв, адже актори, які знялися у фільмі, є кам’янецькими реконструкторами української військової історії XVII століття.

Респект творцям фільму за те, що використали голос самого Подерв’янського. Правда, з художником вони не працювали безпосередньо. Він навіть на презентацію не прийшов. Сказав лише, якщо фільм принесе прибуток, ділитися треба.

Наступної весни Ігор Гарін має плани продовжити зйомки «Йоко та самураї». «Коли будуть цвісти вишні, ми зніматимемо другу серію. Має бути та ж пора року, що і в першій серії. У продовженні мусимо відповісти на купу запитань: «хто замовив самурая», «звідки гроші», — пояснює Гарін. Здається, самураї–козаки відроджуються не тільки на фестивалях, а й у кіно.

Олена Коваль