«Я приречений передавати відомості, в яких нічого не розумію, — стверджує уславлений провидець у романі «Nostradamus. Таємниця пророка» Маріо Ридінґа. — Я можу тільки мріяти, що після мене прийдуть інші люди, з ліпшим розумінням багатьох речей». Саме це й складає інтригу книги, що вийшла у видавництві «Клуб сімейного дозвілля», кидаючи її героїв у шалену круговерть карколомних пригод.

За легендою, видавши за життя 1000 віршів (в яких був передбачений майбутній розвиток світових подій), 52 із них Нострадамус десь заховав, і ніхто їх ніколи не бачив. Кожен з цих 52 катренів описує один із тих років, які передують Кінцю Днів, чи пак Апокаліпсису, а також передбачають Друге Пришестя і появу Третього Антихриста.

Яке діло до цієї містики героям роману Ридінґа? Ну, декого з них, на кшталт американського письменника Адама Сабіра, знайдені пророцтва Нострадамуса зробили б мільйонером. Решту героїв вони цікавлять зовсім з інших причин. І найдужче шукають за безцінним документом конкістадори віри, інквізитори духу і легіонери хреста і меча, з яких складається Корпус Зла — таємна організація, що веде своє існування від часів Середньовіччя.

Мабуть, не варто згадувати, як зростає у романі напруга шукачів за скарбами Нострадамуса, коли усі вони дізнаються, що часу до здійснення пророцтв залишається не так багато. Адже в захованих 52 катренах великий провидець попереджав нас про кінець рівно за 52 роки. І термін спливає у 2012 році. Ну, а коли додати більш ніж певну відомість про те, що Третій Антихрист уже серед нас, і він займає високу державну посаду, то часу на розмірковування у наших героїв зовсім обмаль.

Загалом, нагадуючи за жанровою енергетикою популярні твори Умберто Еко, Дена Брауна і Карлоса Руїза Сафона, роман «Nostradamus. Таємниця пророка» Маріо Ридінґа створений на межі художнього фолу, коли масове чтиво у стилі роуд–сторі розчиняється у запаморочливій атмосфері готичного роману. Тому перед нами — оригінальний симбіоз інтелектуального трилера з історичним детективом і циганською мелодрамою. Справді, карколомний сюжет цієї авантюрно–пригодницької книги аж ніяк не нагадує класичний сад звивистих стежок, ліричних відступів та інших жанрових сентиментів, не пов’язаних з основним сюжетом твору, що зазвичай притаманні релігійно–містичним бестселерам.

Ритм у «Таємниці пророка» задає шалена гонитва героїв за предметом своїх марень, але насамперед — полювання на Адама Сабіра і на його друзів–циган: холоднокровного вбивці на ім’я Ашор Баль, колишнього вояка Іноземного легіону і славного нащадка грози Франції часів католицької інквізиції. Саме безжальна діяльність цього монстра «з очима без білків» додає адреналіну всьому романному дійству.

На тлі основного «стрибучого» сюжету несподівано розгортається романтичне дійство між головними героями роману, і ми дізнаємось про історію французьких циган, їхню культуру, «що не захотіла разом із рештою людства увійти в XXI сторіччя», родинні звичаї, релігійні вірування, екзотичні обряди і щоденний побут. Життя цього народу неабияк вражає, тож не дивно, що головний герой–письменник, навіть поживши певний час у колі циган, все одно не перестає дивуватися з їхнього щоденного укладу. «Я просто намагаюся уявити собі, як це має бути, потім ставлю його з ніг на голову, і тоді знаю, що все у них буде так», — ділиться він своєю стратегією спілкування з первісною культурою щирих людських стосунків. Насправді ж саме на цій простій і водночас багатозначній істині і будується розуміння проблем сьогоднішнього світу, якому жодні пророцтва не зможуть повернути колишню рівновагу між Добром і Злом.

Ігор Бондар-Терещенко