Років десять тому авторка психологічних драм і за сумісництвом головний редактор жіночого журналу «Караван історій. Україна» Ірен Роздобудько дізналася про вражаючий факт — якщо зібрати всіх дівчат і жінок з України, які зникли за кордоном і перебувають у сексуальному рабстві, то вийшла б невеличка країна на кшталт Албанії. З проблемою вивозу українок за кордон Роздобудько зіткнулася не на власному досвіді. Причиною вивчення фактів стало написання статті на цю тему. Як згадує письменниця, після виходу публікації в редакцію посипалися листи від родин постраждалих жінок, які не знали, як себе захистити. Після низки семінарів про сексуальне рабство в Україні та за кордоном Ірен Роздобудько вручили диплом «Спеціаліста із запобігання торгівлею людьми». Разом із такою відзнакою на письменницю лягла ще одна справа: вивезти жінок із рабства. Розповідей про дівочі кривди назбиралася добра дюжина. Якраз для літературного твору. Такою була передісторія нового детективу Ірен Роздобудько «Перейти темряву», вісімнадцятої книги авторки.

«Ті, хто читав мене раніше, знайомі з книгами «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя», «Дві хвилини правди» та «Оленіум», новий детектив назвуть попсою. Я попереджала своїх читачів, що пишу книгу, за яку кури заклюють. Це мій черговий хуліганський трилер, в якому теж є якась думка. Не треба його порівнювати з іншими моїми творами», — зазначила Роздобудько. Звідки така прискіпливість до себе, стає зрозумілим, коли довідуєшся, що пані Ірен «Перейти темряву» написала кілька років тому, у період детективів, а сьогодні вона трудиться над сагою, великою і ґрунтовною працею про психологію людей.

Уже майже рік Ірен Роздобудько вчить студентів інституту Карпенка–Карого писати сценарії. З–під її пера на великі екрани вийшло чотири фільми. «Перейти тем­ряву», як зізналася авторка, — не шедевр, але якщо би знайшовся продюсер, із новоспеченого детективу міг би вийти смачний сценарій для телефільму: гострий сюжет, багаті діалоги, яскраві образи. Трилер «Перейти темряву» за будовою нагадує матрьошку: на поверхні велика лялька (проблема жінок, яких продають у сексуальне рабство за кордон), під нею — менша (психологія дівчат, які живуть у перед­чутті дива), а там — ще менша (бажання бути щасливою зазвичай призводить до зустрічі з темрявою) і найменша (як виховати з маленького чемного хлопчика екстравагантного експериментатора–дослідника над жінками).

Головна героїня Марта — звичайна українська дівчина, яка не дружить із сучасною технікою, має страх перед дорогими магазинами і мріє вдало вийти заміж. Коли дівчина отримала великий гонорар, її життя кардинально змінилося. Марта відважується зайти у модний бутік, поміряти найкращу сукню, знайти в її кишені дорогу мобілку і спробувати розшукати власницю забутої розкоші. Детективне розслідування дівчини закінчується знайомством із чоловіком, про якого можна тільки в любовних романах прочитати. І красивий, і багатий, і вихований, і по вуха в неї закоханий, і хоч завтра готовий її під вінець вести, але неодмінно десь на острові за кордоном, щоб люди їхнє щастя не зурочили. Ось так одного ранку з балу в Києві принцеси стають сексуальними попелюшками в борделі у Тунісі. Зрозуміло, що романами про торгівлю людьми нікого не здивуєш. У «Перейти темряву» на цьому теж не акцентується. Ще однією сюжетною лінією детективу стає життя Мікі, який із малолітнього любителя експериментів над жабами виростає у вишуканого продавця молодих дівчат. Як розпізнати таких «дослідників», у чому провина батьків, що Мікі замість професії лікаря опановує навики мисливця на красунь, і чим закінчується життя гравців жіночими долями, можна дізнатися, перейшовши темряву разом з Ірен Роздобудько.

Ольга Жук