
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Без мазохизма
«Змия в раю» Леопольда Захер-Мазоха напомнит скорее о Тургеневе, чем о знаменитой «Венере в мехах».
Леопольд Захер-Мазох. Змия в раю. М.: Текст, 2009.
Книги австрийского прозаика с сомнительной репутацией в последние годы появляются одна за другой. После знаменитой «Венеры в мехах» пришёл черёд менее известных произведений Захер-Мазоха. «Змия в раю» написана в 1890 году, у книги есть интригующий подзаголовок «роман из русского быта», а действие её происходит на окраине имперской России, в приднепровских поместьях и Лемберге (нынешний Львов).
Судя по одному из эпиграфов (пушкинская «Гавриилиада»), сюжет должен отсылать нас к первым главам книги Бытия. Когда с первых же страниц мы узнаём, что герой романа, помещик Сергей Ботушан, возвращается в свою родную Михайловку из Европы, интуиция подсказывает: спокойный и налаженный быт окрестных помещиков будет неминуемо разрушен. Мы предвкушаем коктейль из тургеневского стиля и известного рода подробностей, пристрастием к которым так прославился Захер-Мазох.
Право же, сегодня читать Мазоха без оглядки на психиатра Рихарда Крафт-Эбинга, введшего в обиход термин «мазохизм», решительно невозможно. Читатель поневоле будет искать скрытых смыслов в неторопливом и вполне линейном повествовании, иногда находя их на поверхности, иногда извлекая из глубин. Однако если таковые поиски поставить во главу угла, то в данном случае читателя ждёт разочарование. «Змия» — вполне спокойная проза, без надрыва и воплей плоти. Именно поэтому лучше отвлечься от пресловутого мазохизма и отдаться плавному течению повествования, наслаждаясь старомодным языком (ах, теперь так не пишут!): «Она лежала на бархатистых мхах и, стыдливо уткнув лицо в ладони, обливалась горючими слезами».
Это отчётливо «литературный» роман, все персонажи которого маркированы кругом чтения: невинная девушка Наталья, дочь соседского помещика Менева, двадцать раз перечитала «Айвенго» и «Дон-Кихота», а вот её родственница Зиновия предпочитает Поль де Кока и Доде, обещая пристрастить к ним и Наталью.
Собственно, Зиновия и является той самой «змией», которая обещана нам в заглавии. После безуспешных попыток пробудить сонное помещичье царство, Ботушан сватается к Наталье, получает отказ и уезжает в Лемберг, где встречает роковую Зиновию. У женщины-вамп будет много поклонников, но читатель, ждущий крафт-эбинговых деталей, будет обманут в своих ожиданиях.
Несколько раз в тексте мелькнут обнадёживающие меховые накидки и туфелька, которые вызовут странные чувства у Сергея, ожидающего Зиновию в её будуаре. Одного из своих поклонников Зиновия предложит заковать в кандалы. В поместье будет разыграна пьеса с античным сюжетом, которая позволит героям поиграть не только на сцене, но и друг с другом. Но эти недомолвки, придыхания, обещания «сделать всё, что она захочет» выглядят сугубо невинно и если на что-то и намекают, то делают это до невозможности целомудренно. Тем более что и заканчивается роман более чем традиционно ― свадьбой, знаменующей окончательную победу Тургенева над Крафт-Эбингом.
Олег Рогов
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва