Re: цензії
- 19.03.2026|Віктор ПалинськийЧасоплину течія
- 18.03.2026|Валентина Семеняк, письменницяЗізнання у любові… допоки є час
- 18.03.2026|Віктор ВербичВідсвіт «Пекторалі любові» у контексті воєнних реалій
- 17.03.2026|Василь КузанДелікатна загадковість Михайла Вереса
- 13.03.2026|Марія Федорів, письменниця«Цей Великий день»: свято, закодоване у слові
- 11.03.2026|Буквоїд«Коли межа між світами така тремка і непевна...»
- 09.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ100 тонн світла
- 07.03.2026|Надія Гаврилюк“А я з грядущих, вочевидь, епох”
- 06.03.2026|Микола Миколайович ГриценкоДефіцит людського спілкування. Проблематика «Відступників» Христини Козловської
- 04.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХтось виловлює вірші...
Видавничі новинки
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Без мазохизма
«Змия в раю» Леопольда Захер-Мазоха напомнит скорее о Тургеневе, чем о знаменитой «Венере в мехах».
Леопольд Захер-Мазох. Змия в раю. М.: Текст, 2009.
Книги австрийского прозаика с сомнительной репутацией в последние годы появляются одна за другой. После знаменитой «Венеры в мехах» пришёл черёд менее известных произведений Захер-Мазоха. «Змия в раю» написана в 1890 году, у книги есть интригующий подзаголовок «роман из русского быта», а действие её происходит на окраине имперской России, в приднепровских поместьях и Лемберге (нынешний Львов).
Судя по одному из эпиграфов (пушкинская «Гавриилиада»), сюжет должен отсылать нас к первым главам книги Бытия. Когда с первых же страниц мы узнаём, что герой романа, помещик Сергей Ботушан, возвращается в свою родную Михайловку из Европы, интуиция подсказывает: спокойный и налаженный быт окрестных помещиков будет неминуемо разрушен. Мы предвкушаем коктейль из тургеневского стиля и известного рода подробностей, пристрастием к которым так прославился Захер-Мазох.
Право же, сегодня читать Мазоха без оглядки на психиатра Рихарда Крафт-Эбинга, введшего в обиход термин «мазохизм», решительно невозможно. Читатель поневоле будет искать скрытых смыслов в неторопливом и вполне линейном повествовании, иногда находя их на поверхности, иногда извлекая из глубин. Однако если таковые поиски поставить во главу угла, то в данном случае читателя ждёт разочарование. «Змия» — вполне спокойная проза, без надрыва и воплей плоти. Именно поэтому лучше отвлечься от пресловутого мазохизма и отдаться плавному течению повествования, наслаждаясь старомодным языком (ах, теперь так не пишут!): «Она лежала на бархатистых мхах и, стыдливо уткнув лицо в ладони, обливалась горючими слезами».
Это отчётливо «литературный» роман, все персонажи которого маркированы кругом чтения: невинная девушка Наталья, дочь соседского помещика Менева, двадцать раз перечитала «Айвенго» и «Дон-Кихота», а вот её родственница Зиновия предпочитает Поль де Кока и Доде, обещая пристрастить к ним и Наталью.
Собственно, Зиновия и является той самой «змией», которая обещана нам в заглавии. После безуспешных попыток пробудить сонное помещичье царство, Ботушан сватается к Наталье, получает отказ и уезжает в Лемберг, где встречает роковую Зиновию. У женщины-вамп будет много поклонников, но читатель, ждущий крафт-эбинговых деталей, будет обманут в своих ожиданиях.
Несколько раз в тексте мелькнут обнадёживающие меховые накидки и туфелька, которые вызовут странные чувства у Сергея, ожидающего Зиновию в её будуаре. Одного из своих поклонников Зиновия предложит заковать в кандалы. В поместье будет разыграна пьеса с античным сюжетом, которая позволит героям поиграть не только на сцене, но и друг с другом. Но эти недомолвки, придыхания, обещания «сделать всё, что она захочет» выглядят сугубо невинно и если на что-то и намекают, то делают это до невозможности целомудренно. Тем более что и заканчивается роман более чем традиционно ― свадьбой, знаменующей окончательную победу Тургенева над Крафт-Эбингом.
Олег Рогов
Коментарі
Останні події
- 19.03.2026|09:06Писати історію разом: проєкт «Вишиваний. Король України» розширює коло авторів
- 18.03.2026|20:31Україна візьме участь у 55-му Брюссельському книжковому ярмарку
- 17.03.2026|10:45У Івано-Франківську відкривається нова “Книгарня “Є”
- 11.03.2026|18:35«Filling in»: Україна заповнює культурні прогалини на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2026
- 09.03.2026|08:57Письменник-азовець Павло Дерев’янко презентує в Луцьку культове козацьке фентезі
- 06.03.2026|08:40Оголошено конкурс літературної премії імені Катерини Мандрик-Куйбіди
- 24.02.2026|15:53XХVІІ Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Остаточні результати
- 22.02.2026|12:341 березня у Києві відбудеться друга письменницька конференція проекту «Своя полиця»
- 18.02.2026|17:24«Крилатий Лев» оголошує прийом матеріалів на визначення лавреатів 2026 року
- 18.02.2026|17:14Оголошується прийом творів на конкурс імені Івана Чендея 2026 року
