Пригадується, як на початку сьогоднішньої війни серед наських інтелектуалів промайнули думки про містико-історичну складову українських визвольних намагань, які, мовляв, завжди були, а тепер ось зникли. При цьому мались на увазі всілякі «казкові» представники на зразок бойових відьом, войовничих мольфарів та інших чаклунів. З одного боку, ситуація нагадувала таку саму знетяму американців після трагедії 11 вересня – де, спитаймося, були їхні хвалені Сумермен з Бетменом? З іншого боку, мова, все ж таки, про трошки інше. Тобто не про кінематографічні фантазії з національним фольклором укупі, а про цілком реальні речі, які донедавна сприймалися за чергове «містичне» шахрайство.

Так, попри решту всього цікавого і невідомого, у дослідженні Андрія Зіменковського «Алхімія без упереджень» мова ще й про тих, кого ми зовсім не знаємо (в контексті вищезгаданої містико-історичної парадигми), бо їхня діяльність була суцільною таємницею для суспільства. Чим вони займалися? Автор книжки нагадує, що таємничі ордени і містичні товариства пов’язані з таємним знанням, а відтак, – у першу чергу, з алхімією – розенкрейцери, тамплієри, ессеї, суфії, масони, піфагорійці, катари, друїди тощо. Саме про них чимало у цьому дослідженні, і саме це, мабуть, найцікавіше, хоча, чим далі, тим більше таємниць розкриваються перед читачем. Наприклад, виявляється, що лише рівень щоразу сучасних знань робив з допіру буденних речей щось загадкове. «На межі 19 і 20 ст. в Європі з’являється ціла низка нових таємних товариств і, разом із тим, набувають таємного і прихованого характеру організації, що вже раніше існували, проте ніколи таємними не були (єзуїти, Опус Деї тощо), - нагадує автор. - Із наявних свідчень очевидним є те, що сучасна людина лише зараз відновлює знання, втрачені тисячоліття тому».

Більше того, будь-яка «авантюрність» і «шахрайство» з боку алхіміків, як запевняє нас автор, насправді було ні чим іншим, як бажанням зберегти розірвані частини доісторичних знань, які й «вижили» в різноманітних езотеричних формах таємних товариств. Ці малозрозумілі лише сучасному читачеві групи, як виявилося, зберегли не лише такі релігійні поняття, як реінкарнація, чи переселення Душі, що має нині як палких прихильників, так і затятих критиків. Вони також зберегли сучасні знання в архітектурі, будівництві, астрономії, агрономії, історії, в різноманітних технологіях, медицині тощо. Знайомлячись у цьому дослідженні з секретами таємних товариств, зауважуєш дивовижні факти, які одразу і не помітиш. І завдяки цьому змінюється не лише історія, але й наша свідомість та сприйняття реальності.

Таким чином, не лише надія реабілітувати ту саму алхімію (як і наші власні уявлення про неї як науку, а не шахрайство), але й упевненість у читацькому успіху цієї благородної місії таки залишається. Адже концептуальним задумом книги, як стає знати, було донести до читача думку про те, що насправді існують Древні Знання, які не цілком втрачені. Скоріше, втрачене наше розуміння цих речей. Адже Матеріальне і Духовне, наука і релігія, езотерика і наука – все можливе в поєднанні. Тим паче, що алхіміки були цілком реальними людьми, часом дуже обдарованими та значимими у суспільстві людьми. Алхімією займалися Ньютон, Альберт Великий, Фома Аквінський тощо

Загалом унікальним в «Алхімії без упереджень» Андрія Зіменковського є об’єднання фактів, які раніше не розглядались у такому комплексі (мається на увазі підбір фактів, гіпотез і артефактів), що, по-суті, й сформувало основну концепцію книги.

Андрій Зіменковський. Алхімія без упереджень. – Л.: Кварт, 2022