Адже обов’язково має бути той перший, хто мовив слушне слово, яке по тому передається з вуст у вуста, щоби згодом стати «народною мудрістю». Здається, у збірці Романа Рудого з Івано-Франківська, який свого часу став лауреатом всеукраїнського конкурсу афоризмів, ми знайдемо чимало відповідей на вищезгадані питання. Вчитуючись у його щоденні думки, поволі розумієш, що будь-яка мудрість, власне, й складається з творчості отаких от світлих філософів, які випускають на волю свої міркування, і головне з них - про те, де прагне опинитися людина: «у Бога за пазухою чи у диявола в кишені»?

З одного боку, як переконує нас автор, «на чорний день і сатана знадобиться» (як тут не згадати класичне «проти більшовиків хоч із чортом»), а з іншого, справді – кишеня чи пазуха? Десь там, здається, і народжуються думки – і про власну вищість, і про чиюсь ницість, і про те, як «кожній думці загрожує бути стертою губкою розуму».

І ось вже не Гегель чи Фіхте, а мудрий чоловік з Франківська пропонує помедитувати над сказаним, передуманим, пережитим. Зрозумівши, знов-таки, звідки усе воно в нас береться: і пазуха, і кишеня, і бажання опинитися хоч будь-де у цьому бездумному світі.

«Мудрість приходить з досвідом, дурість — з молоком».

«Не бійтеся бідності, страхайтеся вбогості думки».

«Нагромадження думок небезпечне провалами пам’яті».

«Будьте простішими — заощаджуйте слова».

«Слова без тяжіння летять на вітер».

Збірка недаремно має назву-роз’яснення – «Словомедитація», адже ці короткі вислови складені життям і занотовані пером мудрості. Афоризми Романа Рудого різні за своїм змістом - серйозні і не дуже, «прикольні» і глибокі, але всі вони допоможуть по-філософськи глянути на повсякденні речі і наше буття. Ця книжка дасть можливість зазирнути в себе, відпочити у словомедитації, ще й розважитись.

Наприклад, згадкою про те, що «краще менше, аніж по горло» - здається, чудове визначення афоризму як словоформи, стилістичної фігури, лаконічної максими. Це не просте нанизування смислів на жанровий гостряк («гостре слово», «гострий розум» та інша хірургія лікаря-мудрагеля), а щось, що нагадує про зв´язок життя з культурою повсякдення. Навіть зі спортом, як «інструментом» давніх греків для надання форми не лише тілу, але й розуму.

«Клінч — обійми без поцілунків».

«Фальстарт — біг поперед батька в пекло».

«Баскетбольний кошик — отвір командної скарбнички».

«Багатоборець — і швець, і жнець...».

Здається, жодного профанації «сучасного» (у тому числі спорту і загалом прогресу) у цьому немає, як може видатися на перший погляд. Мовляв, народництво заперечує будь-що сучасне, а «сільське» відкидає «технічний» урбанізм. Просто деякі нинішні цінності, які, виявляється, існували у різних формах за всі часи, піддаються не те щоби іронічному аналізу, а скоріше – їхньому «проживанню» в умовах якраз «народної» культури. Чи приживеться це, мовляв, у глибинах пам’яті? чи стане «мудрістю»? чи спроможеться на «афористичне» осмислення?

Тому-то думок у автора збірки вистачає на різні «життєві» категорії. Назви розділів, в яких зібрані багаторічні поклади мудрості говорять самі за себе: «Слово про релігію», «Мелодія кохання», «Справи сімейні», «Мистецьким рядком», «По-людськи про людське», «Життєві візерунки», «Людина та час», «Філософія життя». Як вдається авторові така поліфонія? Зрозуміло, що відсіяти полову від зерна істини – на це треба неабиякого хисту і досвіду. Утім, насправді все набагато простіше. «Обійміть життя - і воно вас пригорне», - радять нам у збірці «Афоризмів» Романа Рудого, і додають: «Мудрий полюбляє розумну інформацію, розумний - цікаву, дурний – смішну».

Словом, і в кишені, і за пазухою дрімати читачеві не доведеться. Хіба що медитувати. Хоча б над отаким:

«Сказав до слова, а пришили до діла».

«Віддаючи належне, збагачуєшся сам».

«Важко бути інтелігентом, навіть не можна на все плюнути».

«В очі зуби сушать, а позаочі — кісточки обмивають».

«Коли людина ніяковіє, роблячи підлість, значить у неї ще все попереду».

І головне, не слід забувати про те, як нагадує автор збірки, що «є безліч препаратів від голови і жодного - від розуму». А це означає, що така справа зазвичай «не вмре, не загине». 

Роман Рудий. Афоризми. Словомедитація. - Чернівці: Книги — ХХІ, 2021. — 160 с.