
Re: цензії
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Як його не любити
…Друкуватися авторка цієї київської містерії почала в Москві наприкінці 1980-х, до Літературного інституту її не прийняли, тому пішла в андеграунд, публікуючись у маргінальних виданнях на кшталт «Мітіного журналу». Чому не прийняли? Не було, мовляв, «больової точки», яка полягала в тому, як згодом роз’яснила сама письменниця, що «автор має пройти каторгу, побиття і зґвалтування у страшному передмісті».
Згаданим «передмістям» на шляху до всесоюзного «центру культури» стало, як знати, місто-герой Київ. Хай там як, але столиця УРСР залишається для авторки «Весни на Місяці» провінційним південним містом, і ця «південна» тема родом навіть не з романтичних 1930-х, коли до веселого ярмарку пролетарського Харкова тужливо озивалися «з оцього хутірця, що Києвом зветься». Пріснопам’ятна «південноросійська школа» відгукується у цих писаннях імперським душком – і стилістично, і психологічно, і душевно.
Отже, Київ у романі Юлії Кісіної – міфологічне місто, якому так пасують застійні 1970-ті роки, про які, власне, й мова у черговому твориві колишньої киянки, яка тепер мешкає в Берліні. Саме на цей час припадають роки зростання її героїні у махровій атмосфері бровастої епохи, яку в біографічній «Весні на Місяці», чесно кажучи, важкувато ідентифікувати. Насамперед через те, що героїня твору, перебуваючи в порі підліткового інфантилізму, вигадує свій власний міський всесвіт, ознаки якого, тим не менш, не складно відшукати в решти авторів як класичного, так і сучасного зразка. При цьому можна, звичайно, згадати про архаїку жанру на кшталт «Щоденників Адріана Моула» С’ю Таунсенд і «Покоління Ікс» Дугласа Коупленда, ідентифікуючи витоки авторової інфантильності, але тут коріння трохи іншого ідеологічного зразка. «Які у них, у нас, спільні ознаки? – запитує авторка. – Мова про ідеалізм радянського розливу. Адже герої цього тексту – наївні ідеалісти, лунатики, канатохідці». Які, додамо, свого часу, тобто після розвалу СРСР, затято шукали зникаючі предмети радянського побуту в рубриках своїх журналів на кшталт московської «Столиці», а згодом, подорослішавши, писали сумні утопії на зразок «Бібліотекаря», як Михайло Єлізаров, чи «Списаних», як Дмитро Биков.
Загалом «Весна на Місяці» – це чудова суміш сатири і гумору в стилі Каті Метелиці й Марусі Клімової з ніжною скрупульозністю Бруно Шульца, коли мова заходить про педофілію. Вчувається також Булгаков з Ільфом і Петровим, коли авторці треба додати комунальної міфології, і тоді «в горлі унітазу гуркотіла магматична лава і співали несправні труби», і міфологічний Прігов, коли слід містифікувати реальність, і вже Москву атакують гігантські змії, недобиті в булгаковських «Рокових яйцях», а героїні Кісіної ввижаються двоголові чоловіки і волохаті жінки в богадільнях нашої з вами радянської батьківщини. Чимало, признатися, також «національної» шарму. «Під пліснявою кокетства, – значить героїня цієї містерії, – ховалась білогвардійська романтика, червоні шаровари музейних гетьманів приховували внутрішнє зяяння, а тіні гоголівських бурсаків, усіма забуті, швендяли пустирищами, марно намагаючись знайти історії, з яких вони випали». Хоч сама авторка не від того, аби кокетливо зауважити: «Усю цю середземноморщину заносив сюди невідь який вітер». Насправді ж відомо, який саме, коли згадаємо курортного Чехова з його щоденниковим «доїхав до Харкова, нарешті південь».
З іншого боку, у строкатих розділах «Весни на Місяці» – про школу, сусідів, онаніста над Дніпром і сеанси спіритизму з божевільною подружкою – настільки все поетизовано, що без московського концептуалізму тут явно не обійшлося. І та сама героїня «поетично» вважає, що «світ круглий і лункий, як м’яч, а бідність, самотність, старість і незнайомі злочинні чоловіки з кишенями, повними льодяників, про яких говорять дорослі, лише засіб для нашого виховання». Тож не дивно, що авторку цієї незвичної книжки про такий звичний, чи пак радянський Київ, в якому тато мріє поставити в цирку «Гамлета» для слонів, а мама «українською розмовляє з помилками, але дуже старається», зазвичай зараховують до покоління перших радянських постмодерністів. Сама вона так значить з цього приводу: «Місяць – це Радянський Союз – терра інкогніта, яка сприймається з дистанцією, притаманною недосвідченому поетичному агенту».
«Як тебе не любити, Києве, мій», – звучить в офіційній музичній візитці нашої столиці. Авторка «Весни на Місяці» знає – як саме, адже її роман навіть не про Київ, «який ми втратили», а про темний бік його «місячної» природи російського зразка. Яку можна полюбити хіба що в страшному сні, тобто у радянському дитинстві.
Коментарі
Останні події
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям